Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), апеляційна скарга (подання) подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Згідно статті 53 ГПК України ( 1798-12 ), за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Виносячи ухвалу про відмову у відновленні пропущеного процесуального строку Київський міжобласний апеляційний господарський суд виходив з того, що за змістом ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 ) не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Оскаржена ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду цим вимогам не відповідає.
Слід зазначити, що встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи.
Виносячи ухвалу та відмовляючи скаржнику у відновленні пропущеного процесуального строку апеляційний господарський суд в порушення наведених статей позбавив скаржника можливості належним чином захистити своє порушене право.
Отже, апеляційний господарський суд, всупереч ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.
Враховуючи наведене, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обгрунтованою, її слід скасувати, а справу передати на розгляд до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" задовольнити.
Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 вересня 2006 року у справі N 5/602 скасувати, справу передати Київському міжобласному апеляційному господарському суду для здійснення апеляційного провадження.
Головуючий, суддя Т.Козир
Судді С.Владимиренко О.Кот