ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2006 Справа N 16/548-7/493
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 06.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника відповідача - Норець Н.О.
касаційну скаргу ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"
на постанову від 10.03.2005
Київського апеляційного господарського суду
у справі N 16/548-7/493
господарського суду міста Києва
за позовом Львівської державної залізниці
до ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"
про стягнення 23937,53 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2001 року Львівська державна залізниця звернулася з позовом до відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення з відповідача 23937,53 грн. збитків, заподіяних позивачу неправомірними діями працівників відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2004 у справі N 16/548-7/493 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2005, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення скасоване. Позов задоволено. Стягнено з ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь Львівської державної залізниці 23937,53 грн. заподіяної шкоди.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 10.03.2005, а рішення суду першої інстанції від 23.12.2004 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ), ст. 441 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, 07.01.2000, на підставі вказівки начальника дільниці колії Київ-Дніпровського підприємства промислового транспорту (далі - ППЗТ) громадянина В.А.І. на територію Київського заводу експериментальних конструкцій (далі - КЗЕК) були подані два залізничних вагони, один з яких, за N 44367183, знаходився на балансі Львівської державної залізниці, тобто позивача за цією справою, і використовувався залізницями України для перевезення вантажів, де 08.01.2000 їх знищили, що спричинило позивачу матеріальні збитки та обумовило його звернення до суду з цим позовом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відшкодування заподіяної позивачу шкоди у розмірі 23937,53 грн., апеляційний суд виходив з того, що між знищенням належного позивачу вагону та діями громадянина В..., який в силу халатного ставлення до виконання своїх службових обов'язків не проконтролював виставлення вагону та не попередив про це керівництво КЗЕК та фірми "Вест Ферум", існує прямий причинний взаємозв'язок.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, і ці обставини також були встановлені судом, знищення належного позивачу вагону відбувалось за тих обставин, коли останній, перебуваючи на виробничій площадці по різці металобрухту, що знаходиться на території КЗЕК, на залізничній колії, яка належить фірмі "Вест Ферум", був порізаний в металобрухт невідомою особою.
Таким чином, апеляційний суд встановив, що знищення вагону фактично було наслідком безпосередніх дій не відповідача, а іншої особи.
Наведене, відповідно до вимог ст. 24 ГПК України ( 1798-12 ), давало суду право, залучити до участі у справі відповідне коло осіб у якості інших відповідачів. Проте таким правом суд не скористався і, як наслідок, всупереч вимогам ст.ст. 4-7, 38, 43 ГПК України, не вдався до належного з'ясування вищенаведених обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки, відповідно до ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ), шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі тією особою, яка її завдала.
У цьому зв'язку посилання апеляційного суду на те, що в ході розслідування кримінальної справи по обвинуваченню В.А.І. у вчиненні посадового злочину не була встановлена особа, яка дала розпорядження знищити вагон, не можна визнати обґрунтованим, оскільки, відповідно до тих же ст.ст. 4-7, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ), суд при розгляді спору повинен був сам вжити всі передбачені законом заходи для повного з'ясування усієї сукупності обставин справи. Тим більше, що з наявних у справі документів, а саме із змісту постанови про закриття кримінальної справи відносно громадянина В.А.І. внаслідок акту амністії, випливає, що юридична особа, господарська діяльність якої була пов'язана з різкою металобрухту на території КЗЕК, в ході попереднього слідства була встановлена.
Таким чином, за наявності вищенаведених обставин, які в повній мірі не були з'ясовані апеляційним судом, прийняте ним рішення, згідно якого відповідальність за заподіяну позивачу шкоду має нести виключно відповідач, не можна визнати правильним. Це дає підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Оскільки в ході розгляду справи суд першої інстанції, який дійшов до протилежних висновків щодо заявлених вимог, припустився тих же помилок, скасуванню підлягає і постановлене ним рішення з передачею справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати наведені недоліки, залучити до участі у справі у якості інших відповідачів відповідне коло тих осіб, які мали доторканість до спірних правовідносин; витребувати та дослідити в ході судового засідання матеріали вищенаведеної кримінальної справи, провадження по якій, згідно наявних у цій справі документів, було закінчено у червні 2000 року. На підставі наданих, а також додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи, які не тільки пояснювали необхідність виставлення належного позивачу вагону на виробничу площадку КЗЕК, але й безпосередньо були супутніми знищенню цього вагону. В залежності від встановленого - прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2005, рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2004 у справі N 16/548-7/493 скасувати.
Справу передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий М.І.Остапенко
Суддя В.М.Харченко
Суддя Є.М.Борденюк