Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі договору уступки вимоги від 19.04.2001 року ВКФ "Нафтоенерго" передало, а ТОВ "Інтеграл" взяло на себе право вимагати у боржника належного виконання зобов'язань за договором N 1460(8)97У від 25.11.1997 року та додатковими угодами, тобто погашення заборгованості в сумі 11 497 991 грн. 01 коп. В подальшому ТОВ "Інтеграл" на підставі договору уступки вимоги від 29.12.2001 року передав ТОВ "Укренергосервіс" право вимагати у боржника належного виконання зобов'язання за основним договором.
Оскільки з матеріалів справи видно, що заборгованість відповідача перед ТОВ "Укренергосервіс" становить за зазначеним договором уступки права вимоги 11 497 991 грн. 01 коп., обгрунтованими є висновки господарського суду м. Києва, які підтверджені судом апеляційної інстанції, про задоволення позову ТОВ "Укренергосервіс" про стягнення з відповідача цієї суми боргу.
Враховуючи, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції була відсутня публікація про порушення справи про банкрутство державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" і позивач не міг вступити у справу із заявою про визнання його кредитором, апеляційний господарський суд правильно вважав необгрунтованими твердження відповідача про необхідність відмови в задоволенні позову.
Також вірно апеляційним судом підтверджено, що господарський суд м. Києва дійшов законного висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача щодо направлення матеріалів справи за підсудністю до господарського суду Запорізької області, оскільки судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до юридичної особи - державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" і господарський спір повинен вирішуватися за місцезнаходженням юридичної особи - відповідача.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Апеляційний господарський суд повно і всебічно перевірив усі обставини справи, дав належну правову оцінку всім доказам і постановив законну і обгрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 січня 2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.