ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2006 Справа N 45/453-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.05.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дерепи В.І.
суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.05
у справі N 45/453-05
господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр Айко-Сервіс"
до Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"
про стягнення 40405,13 грн.
за участю представників від:
позивача - не з'явились, були належно повідомлені
відповідача - не з'явились, були належно повідомлені
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр Айко-Сервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.О.Орджонікідзе", 38 460,00 грн. боргу за поставлену йому продукцію, 1461,48 грн. інфляційних, 483,65 грн. процентів річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.05 (суддя Калініченко Н.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.05 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Демченко В.О., суддів: Такмакова Ю.В., Барбашової С.В.), позов задоволено частково та стягнуто з ВАТ "ХТЗ ім. С.О.Орджонікідзе" на користь ТОВ "Консалтинговий центр Айко-Сервіс" 38460,00 грн., 384,60 грн. по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові акти мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки N 07/2005 від 17.01.05 щодо оплати поставленої позивачем продукції за накладною N РН-0000113 від 18.02.05, в зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем склала 38460,00 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1461,48 грн. інфляційних та 483,65 грн. річних відмовлено з тих підстав, що ухвалою господарського суду по справі N Б-19/106-04 порушено процес банкрутства ВАТ "ХТЗ ім. С.О.Орджонікідзе" та п. 3 зазначеної ухвали введено мораторій щодо нарахування неустойки, інших фінансових санкцій з невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Не погоджуючись з судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, в позові відмовити. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем 17.01.05 був укладений договір поставки N 07/2005, за яким ТОВ "Консалтинговий центр Айко-Сервіс" зобов'язався передати ВАТ "ХТЗ ім. С.О.Орджонікідзе" продукцію в кількості та асортименті, зазначених у п. 1.1 договору, а відповідач - прийняти та своєчасно оплатити продукцію шляхом 100% передоплати, згідно п. 3.2 договору.
Позивач згідно видаткової накладної N РН-0000113 від 18.02.05 та довіреності на отримання продукції серії ЯИЖ за N 129419 від 17.02.05 передав відповідачеві продукцію на загальну суму 38460,00 грн., відповідач продукцію прийняв, але оплату її не здійснив.
Отримана відповідачем продукція, як у договорі, так і в наданих позивачем до справи документах: рахунку-фактурі N СФ-0000122 від 16.02.05, видатковій накладній N РН-0000113 від 18.02.05 повністю співпадає по найменуванню, кількості, номенклатурі та ціні.
Інші договори між позивачем та відповідачем не укладалися, як відносно означеної продукції, так і будь-якої іншої, а також не надано належних доказів в обґрунтування посилань відповідача на позадоговірну поставку. Тому суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком, оскільки Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (аналогічні положення містяться в ст.ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ).
Також судами встановлено, що щодо відповідача порушено провадження у справі N Б-19/106-04 про банкрутство.
На підставі зазначеної обставини суди дійшли висновку, що вимоги щодо стягнення пені та інфляційних, з врахуванням змісту статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), задоволенню не підлягають.
Втім, колегія Вищого господарського суду України не може погодитися з таким висновком, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня.
Згідно зі статтею 1 вищезгаданого Закону ( 2343-12 ), грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбаченим цивільним законодавством України.
Відповідно до цієї статті ( 2343-12 ), грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору на інших, крім договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, зокрема, статтею 536 ЦК України ( 435-15 ), якою визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв'язку з цим, грошовим зобов'язанням підприємства є грошова сума, визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за потрібне зазначити, що з контекстного аналізу статті 536 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) вбачається, що проценти у розумінні цієї статті є платою, яку отримує кредитор від боржника за користування своїми коштами. Також проценти можуть застосовуватись за іншими зобов'язаннями у разі прострочення платежу. Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Зазначений обов'язок випливає також і з частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України.
Суди на зазначені правові приписи уваги не звернули, внаслідок чого прийняли незаконні судові акти. Тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню в частині відмови в позові, а справа - направленню в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді, суду слід взяти до уваги наведені правові приписи, та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" від 04.01.06 N 85-С-432 задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 05.10.05 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.05 у справі N 45/453-05 скасувати в частині відмови у стягненні збитків від інфляції та 3% річних, в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 05.10.05 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.05 у справі N 45/453-05 залишити без змін.
Головуючий - суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек Л.Стратієнко