ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 14/437
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В. Кузьменка,
суддів: І.М.Васищака, В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог"
на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.11.2004 р.
у справі N 14/437
за позовом Закритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Хліб України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог"
про стягнення 750 822,28 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.11.2004 р. (головуючий, суддя Радченко О.П., судді Мойсеєнко Т.В., Яценко О.П.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Діалог" у прийнятті до провадження апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.10.2004 р. у справі N 14/437 про порушення провадження у даній справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) ухвали про порушення провадження у справі оскарженню не підлягають.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції та ухвалою господарського суду першої інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а позовні матеріали повернути без розгляду.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами двох інстанцій ст.ст. 1, 54, 66 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України ( 1798-12 ).
Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч. 2 ст. 111-13 ГПК України ( 1798-12 ), касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
За приписами ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлені основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ), згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 ) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Відповідно до ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (права та обов'язки сторін), сторони мають право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим кодексом порядку.
В силу статті 106 ГПК України ( 1798-12 ) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Статтею 64 ГПК України ( 1798-12 ) встановлено, що суддя, прийнявши позовну заяву, виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі. Ця ухвала виноситься з додержанням вимог ст. 86 цього Кодексу.
Права сторін на оскарження ухвали про порушення провадження у справі дана норма не передбачає.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем оскаржувалася в апеляційному порядку ухвала господарського суду Херсонської області від 14.10.2004 р. у справі N 14/437 про порушення провадження у даній справі. Вказана ухвала винесена на підставі ст. 64 ГПК України ( 1798-12 ).
Оскільки права сторін на оскарження такої ухвали стаття 64 ГПК України ( 1798-12 ) не передбачає, то колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог" на ухвалу місцевого суду від 14.10.2004 р. про порушення провадження у справі, яка не підлягає оскарженню.
Ухвала Запорізького апеляційного господарського суду про відмову у прийнятті апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягала оскарженню, відповідає вимогам Конституції України ( 254к/96-ВР ) (ч. 2 ст. 6), де передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції відмовивши скаржнику у прийнятті апеляційної скарги до апеляційного провадження, вказавши про це у мотивувальній та резолютивній частинах своєї ухвали, помилково додав у резолютивну частину ухвали речення такого змісту: "Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог", м. Херсон повернути без розгляду".
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає зміні.
Керуючись статтями 106, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.11.2004 р. у справі N 14/437 змінити, виключивши з резолютивної частини цієї ухвали речення такого змісту: "Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог", м. Херсон повернути без розгляду".
3. В іншій частині ухвалу залишити без змін.