ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2005 Справа N 1/420-4/169
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МКЛ" на рішення від 23 липня 2004 року господарського суду м. Києва та постанову від 1 вересня 2004 року Київського апеляційного господарського суду у справі N 1/420-4/169 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МКЛ" до відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Портбудкомплекс" про стягнення 436776 грн., ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 23 липня 2004 року господарського суду м. Києва (суддя І. Борисенко), залишеним без змін постановою від 1 вересня 2004 року Київського апеляційного господарського суду, позов задоволено частково в сумі 28943 грн. 18 коп. з мотивів невиконання зобов'язання; в решті позову відмовлено.
Позивач просить ухвалені в справі судові акти скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами приписів статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте їх представники в судове засідання не з'явились.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.
До господарського суду подано позов про стягнення 436776 грн. з підстав неналежного виконанням договірних зобов'язань та повернення майна і в процесі розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути 303576 грн.
Господарськими судами встановлено, що між відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Портбудкомплекс" були укладені договір від 5 вересня 1996 року N 18-03 генерального підряду та договір від 3 січня 1998 року N 13-72а підряду, відповідно до умов яких товариство з обмеженою відповідальністю "Портбудкомплекс" зобов'язалося виконати для відповідача комплекс будівельних робіт по будівництву житлового будинку та будівельно-монтажні роботи на побутових та виробничих об'єктах, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати виконані роботи щомісячно на підставі актів виконаних робіт форми N 2.
В подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю "Портбудкомплекс" та товариством з обмеженою відповідальністю "МКЛ" було укладено договір від 16 червня 2000 року за N 28 про уступку права вимоги, відповідно до умов якого до останнього перейшли вимоги за цими договорами підряду на суму 436776 грн., яка була зменшена до 303576 грн. на підставі додаткової угоди.
За змістом статті 198 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.
Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків між відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" і товариством з обмеженою відповідальністю "Портбудкомплекс" від 21 квітня 2000 року, який підписано до укладання угоди про уступку права вимоги, заборгованість відповідача перед первісним кредитором за виконані будівельні роботи дорівнювала 28943 грн. 18 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав господарським судам доказів того, що після підписання цього акта звірки взаєморозрахунків товариством з обмеженою відповідальністю "Портбудкомплекс" були виконані будівельні роботи на заявлену в позові суму.
При цьому слід зазначити, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що акт взаєморозрахунків між відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" і товариством з обмеженою відповідальністю "Портбудкомплекс" відповідає вимогам, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" ( 996-14 ) стосовно первинних документів.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 23 липня 2004 року господарського суду м. Києва та постанову від 1 вересня 2004 року Київського апеляційного господарського суду у справі N 1/420-4/169 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МКЛ" без задоволення.