Згідно пункту 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 N 457 ( 457-98-п ), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення чи на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені відповідно до наданих пунктом 5 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) повноважень Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року N 113 ( z0165-99 ) і зареєстровані Міністерством юстиції України 15.03.1999 року за N 165/3458 з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила користування вагонами), визначили порядок і умови користування вагонами, зокрема, пункт 6 встановив, що усі завантажені вагони, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представником станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Вантажовласниками є вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, що встановлено у пункті 2 Правил користування вагонами і контейнерами ( z0165-99 ).
Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України ( 457-98-п ), та пункті 16 Правил користування вагонами ( z0165-99 ) і є вичерпними.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вимог п. 71 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) та пункту 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій ( z0875-00 ) між позивачем та відповідачем укладений Договір N 1/102/507/06 від 28.02.2006 на експлуатацію залізничної під'їзної колії, пунктом 13 якого передбачено, що відповідач сплачує залізниці плату за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами ( z0165-99 ).
У період з 27.05.2006 по 13.06.2006 на станцію Ясинувата Донецької залізниці за перевізними документами NN 12226, 12227, 465418, 465419, 465420, 465421 на адресу ЗАТ "Макіївський металургійний завод" надходили імпортні вантажі, які не були прийняті останнім у зв'язку із необхідністю завершення митного оформлення. Наведені обставини засвідчені складеними залізницею актами загальної форми NN 518, 561, 580, від підписання яких відповідач відмовився.
Після завершення митного оформлення вагони із вантажами були прийняті відповідачем. Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними проведено станцією Ясинувата Донецької залізниці по Відомостям плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 ( z0165-99 ), які підписані відповідачем із зауваженнями. За користування вагонами залізницею була нарахована плата, в тому числі за період затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням.
При вирішенні справи по суті суд першої інстанції керувався Правилами користування вагонами і контейнерами ( z0165-99 ), пунктом 3 яких встановлено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
Пункт 8 Правил користування вагонами ( z0165-99 ) встановлює, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. Складений на станції призначення Акт загальної форми ГУ-23 повинен містити відомості про час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Акт загальної форми ГУ-23 ( z0165-99 ) про затримку вагонів слугує підставою для включення часу у відомість користування вагонами та одночасно для нарахування збору за зберігання вантажів у накопичувальну картку.
Пунктом 12 цих Правил ( z0165-99 ) встановлено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
За приписами пункту 13 Правил користування вагонами ( z0165-99 ) плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів під час перевезення у всіх випадках, крім тих, що залежать від залізниці.
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні. Крім того, у відповідності із ст. 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що затримка вагонів, пов'язана з митним оформленням, не відноситься до підстав, передбачених у п. 121 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) та пункті 16 Правил користування вагонами ( z0165-99 ), за наявності яких вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами.
Судом враховано статтю 45 Митного кодексу ( 92-15 ), яка покладає на осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, обов'язок подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.