ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2007 Справа N 1/364
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.04.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши касаційну скаргу КП "Донвуглеводоканал"
на рішення від 20.12.2006 р. господарського суду Донецької області
у справі господарського суду Донецької області
за позовом КП "Донецькміськводоканал"
до КП "Донвуглеводоканал"
про стягнення 213020,18 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Гнатюк О.І. (дов. від 05.01.07 N 05/44)
відповідача - не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 20.12.06 господарського суду Донецької області позов задоволено. З КП "Донвуглеводоканал" на користь позивача стягнуто 40817,60 грн. 3% річних, 172202,58 грн. інфляційних, 2130,20 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з судовим рішенням, КП "Донвуглеводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить його скасувати з огляду на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору від 02.01.98 N 1800, укладеного між сторонами спору на постачання та прийом господарсько-побутових стоків, відповідачу за період з лютого 2004 р. по березень 2004р. включно було надано послуги з водопостачання та водовідводу на загальну суму 2213658,69 грн., які в строки, передбачені цим договором сплачено не було.
Вказані обставини стали підставою для звернення КП "Донецькміськводоканал" з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення суми заборгованості.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.04 у справі N 17/239 задоволено позов КП "Донецькміськводоканал" про стягнення заборгованості в сумі 1072749,73 грн., 16,837,12 грн. - інфляційних витрат, та 9661,98 грн. - річних.
Постановою від 08.11.06 Донецького апеляційного господарського суду зазначене рішення частково змінено, суму стягнення з відповідача на користь КП "Донецькміськводоканал" зменшено до 590 504,38 грн. заборгованості, 7638,45 грн. річних та 11 387,56 грн. інфляційних втрат.
З врахуванням того, що вказана вище постанова Донецького апеляційного господарського суду не виконувалась відповідачем КП "Донецькміськводоканал" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом у даній справі про стягнення 40817,60 грн. річних та 172202,58 грн. інфляційних.
При прийнятті судового рішення господарський суд Донецької області виходив з того, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає таке твердження місцевого господарського суду помилковим.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), а також не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Положення ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), які передбачають сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, містяться у главі 51 цього кодексу, що регулює правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрати матеріального характеру.
Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання.
У випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство. Отже, з моменту дії мораторію не можуть нараховуватися штрафні санкції, оскільки з цього моменту відсутня вина боржником у несплаті основної заборгованості, у зв'язку з встановленим обмеженням його волевиявлення щодо задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Колегія суддів зазначає, що основне завдання мораторію полягає як в зупиненні виконання боржником грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію (конкурсна заборгованість), так і в зупиненні нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих грошових зобов'язань, тому на конкурсну заборгованість не поширюється будь-які нарахування, в т.ч. три проценти річних та індекс інфляції.
В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що ухвалою від 16.02.04 господарського суду Донецької області у відношенні нього порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, якій діє до цього часу.
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження статусу відповідача як банкрута. Отже, відхиляючи докази відповідача та даючи їм оцінку, господарський суд не перевірив їх існування та не з'ясував наявність (відсутність) цих обставин.
З врахуванням викладеного, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 20.12.06 господарського суду Донецької області у справі N 1/364 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий В.Божок
Судді Т.Костенко Г.Коробенко