ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа N 26/609-13/337
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді - Дерепи В.І.,
суддів - Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"
на рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року
у справі N 26/609-13/337
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олійно-жирова компанія"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"
про стягнення 27777,48 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача - Сидоров П.В.
відповідача - Волошин О.І., Агафонова М.Є.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 7 вересня 2006 року (суддя О.Євдокимов), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року (судді В.Андрієнко, М.Малетич, В.Студенець) позов задоволено, стягнуто з відповідача 26082,50 грн. заборгованості, 1463,90 грн. пені та 231,03 грн. річних у зв'язку з невиконанням зобов'язань по оплаті поставленої продукції за договором поставки від 25.02.2005 року N 1812-30050228769.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судових актів, просить їх скасувати, та в позові відмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 25 лютого 2005 року між сторонами було укладено договір поставки N 1812-30050228169, згідно з яким позивач зобов'язався поставити відповідачу шрот соєвий.
Згідно з пунктом 2.1 договору ціна, кількість, строки поставки конкретної партії товару визначаються сторонами в додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 4.1 передбачено якість товару за певними показниками, серед яких активність уреази має становити 0,1-0,2 (вим. рН за 30 хв.).
19 квітня 2005 року сторони уклали додаткову угоду N 1 до договору від 25.02.2005 року, згідно з якою в пункті 6.2 договору передбачили, що у випадку поставки товару, який не відповідає за своїми якісними показниками вимогам ГОСТу 12220-96 щодо активності уреази, при умові підтвердження невідповідності якості товару протоколами досліджень зазначених у пункті 5.3 лабораторій, постачальник зобов'язується за вибором покупця надати узгоджену з покупцем скидку в ціні чи за свій рахунок замінити дану партію товару на якісний товар в такому ж обсязі і відшкодувати покупцю всі понесені останнім збитки, пов'язані з доставкою цієї партії в пункт призначення.
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони 19.04.2005 року підписали також додаток N 2 до договору, яким визначили поставку партії соєвого шроту в обсязі 1000 т вартістю 1620 грн. за тонну.
Листом від 06.05.2005 року N 235/05 відповідач повідомив, що 521,65 т поставленого соєвого шроту не відповідає вимогам ГОСТу 12220-96 щодо рівня активності уреази і запропонував або знизити ціну поставленого товару з 1620 грн. до 1570 грн., з розрахунку 10 грн. за кожну 0,01 невідповідності нормам ГОСТу, або замінити на якісний товар.
У листі від 06.05.2005 року N 05/02 позивач дав попередню згоду на зниження ціни товару та повідомив про направлення відповідно до пункту 5.3 договору по одному екземпляру проб до випробувальної лабораторії Українського науково-дослідного інституту олій та жирів для визначення остаточних показників якості поставленого товару.
Проте, в листі від 11.05.2005 року N 241/05 відповідач повідомив про оплату товару лише після укладення додаткової угоди про зменшення ціни, і 11.05.2005 року сторонами була підписана додаткова угода N 2 до додатку N 2 від 19.04.2005 року до договору поставки N 1812-30050228169 від 25.02.2005 року, якою зафіксована зміна ціни відповідно до листа відповідача від 06.05.2005 року N 235/05 у зв'язку з перевищенням середнього рівня активності уреази.
Згідно протоколу випробувань N 432 від 18.05.2005 року випробувальної лабораторії Українського науково-дослідного інституту олій та жирів, результати досліджень якої згідно з пунктом 5.3 договору в редакції додаткової угоди N 1 від 19.04.2005 року є остаточними і обов'язковими для сторін, рівень активності уреази відповідає якісним показникам, визначеним пунктом 4.1 договору, в зв'язку з чим позивач в листі від 18.05.2005 року N 05/18 запропонував доплатити відповідачу вартість 521,65 т соєвого шроту, виходячи з 1620 грн. за тонну, що становить 26082,5 грн., проте останній відмовився доплатити.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 6.2 договору була передбачена можливість зменшення ціни товару у випадку невідповідності встановлених у пункті 4.1 договору показників активності уреази, а у додатковій угоді N 2 до додатку N 2 від 19.04.2005 року до договору поставки N 1812-30050228169 від 25.02.2005 року зазначено про зміну ціни 521,65 т соєвого шроту в сторону зменшення з розрахунку 10 грн. за одну тонну активності уреази і встановлення її в розмірі 1570 грн., тобто зміна ціни відбулась виключно у зв'язку з невідповідністю зазначеного показника.
Але, оскільки, після проведення досліджень випробувальною лабораторією Українського науково-дослідного інституту олій та жирів було встановлено, що вказаний показник відповідає умовам договору, тобто обставина, яка була підставою для зменшення ціни відпала, а ціна на поставлений за якісними показниками відповідно до умов договору соєвий шрот була визначена додатком N 2 від 19.04.2005 року до договору поставки N 1812-30050228169 від 25.02.2005 року у розмірі 1 620 грн. за тонну, в зв'язку з чим не приймається до уваги посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги на зміну позивачем в порушення вимог частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) ціни після виконання договору.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки N 1812-30050228169 від 25.02.2005 року виконав, поставивши партію соєвого шроту в обсязі 1000 тонн вартістю 1620 грн. за тонну на загальну суму 1620000 грн.
Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідач свої зобов'язання за договором поставки N 1812-30050228169 від 25.02.2005 року виконав частково, сплативши позивачу лише 818990,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.05.2005 року N 337, і на момент звернення до суду з позовом за поставлену продукцію на суму 26082,50 грн. з позивачем не розрахувався.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 6.4 договору, згідно з яким у випадку прострочки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день від вартості несплаченого товару.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з відповідача 26082,50 грн. заборгованості, 1463,90 грн. пені та 231,03 грн. річних у зв'язку з невиконанням зобов'язань по оплаті поставленої продукції за договором поставки від 25.02.2005 року N 1812-30050228769.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги не підтверджені матеріалами справи, досліджені та спростовуються висновками судів, а тому не приймаються колегією суддів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 7 вересня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року у справі N 26/609-13/337 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" - без задоволення.
Зупинення виконання рішення господарського суду м. Києва від 07 вересня 2006 року скасувати.
Головуючий, суддя В.І.Дерепа
Суддя Б.М.Грек
Суддя Л.В.Стратієнко