ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 20-3/330
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу ДП Центрального конструкторського Бюро "Чорноморець"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2004 року
у справі за позовом ТОВ "Севморверфь"
до ДП Центрального конструкторського Бюро "Чорноморець"
про стягнення 80 912 грн.
ВСТАНОВИВ:
у серпні 2003 року ТОВ "Севморферфь" звернулось до суду з позовом про стягнення з ДП ЦКБ "Чорноморець" 76 470 грн., отриманих ним на виконання договору N 34 - 2001/4501176 від 26.10.2001 року і які він відмовляється повернути після розірвання договору, 3 105 грн. на відшкодування витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 1337 грн. відсотків за користування коштами, а всього 80 912 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.12.2003 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2004 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково у розмірі сплаченої позивачем суми.
У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір за N 34 - 2001/4501176 за умовами якого останній зобов'язався розробити технічну документацію на будівництво катера банопостановника відповідно до Технічного завдання N 50330 ТЗ від 14.08.2001 року.
Проте у процесі виконання договору сторони не досягли згоди щодо технічних умов проекту, позивач не визнав подане відповідачем належним виконанням договору і за пропозицією останнього, викладену у листі від 21.11.2002 року N 01/4/3-2357, яка була прийнята позивачем, договірні відносини сторони припинили, а тому за таких обставин апеляційний суд правомірно постановив про стягнення з відповідача суми авансового платежу і підстав для скасування постанови апеляційного суду з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2004 року, - без змін.