ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.2008 N 11/297
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2008 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: Бляшин М.С.
відповідача: Климець І.О.
розглянувши у відкритому Рівненського обласного закритого судовому засіданні акціонерного товариства по туризму касаційну скаргу та екскурсіях "Рівнетурист"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 р.
у справі N 11/297
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "UKRBIOTAL"
до Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист"
про стягнення 36750,07 грн.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача зайво сплачених 36750,07 грн. за договором оренди приміщень туркомплексу "Турист" від 23.03.2001 р.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.12.2007 р. (суддя Грязнов В.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 р. (головуючий - Кордюк Г.Т., судді - Давид Л.Л., Мурська Х.В.) рішення господарського суду Рівненської області від 19.12.2007 р. скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено. Стягнуто з Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" на користь ТОВ "UKRBIOTAL" безпідставно сплачені 36750,07 грн. та судові витрати.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 р., залишивши в силі рішення господарського суду Рівненської області від 19.12.2007 р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 р. - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України ( 435-15 ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 23.03.2001 р. між Рівненським дочірнім підприємством "Рівнетурист", правонаступником якого є відповідач, та позивачем було укладено договір оренди приміщень туркомплексу "Турист", за яким відповідач здав позивачу в строкове платне користування нежитлові приміщення 8-го поверху туркомплексу "Турист" - хол площею 45,2 кв.м та кімнату N 801 площею 29,1 кв.м, а всього - 74,3 кв.м для розміщення офісу (а.с. 7-8).
01.02.2003 р. сторони уклали угоду про зміну договору від 23.03.2001 р., за якою позивачу були передані в оренду, крім вказаних, також кімнати N N 802, 804, 807, 808, 810. Загальна площа орендованих приміщень зросла до 173,3 кв.м (а.с. 10).
Змінами до договору оренди туркомплексу "Турист" від 01.11.2005 р. сторонами визначено, що в оренду позивачу передаються приміщення загальною площею 279,3 кв.м, а щомісячна орендна плата становить 4077,78 грн. (а.с. 12).
29.09.2005 р. відповідачем було виявлено, що позивач з 01.02.2003 р., крім орендованих, фактично займає також кімнати N N 805, 803, 806, приміщення для брудної білизни, приміщення для чистої білизни, коридор, ліфтовий хол, загальна площа яких становить 106 кв.м (а.с. 88).
03.10.2005 р. відповідач надіслав позивачу листа з вимогою оплатити користування з 01.02.2003 р. неврахованими договором оренди приміщеннями площею 106 кв.м у сумі 38671,34 грн. та виставив відповідний рахунок позивачеві, вказавши призначення платежу як доплату за використання непередбачених договором оренди (додаткових) площ (а.с. 90, 91).
Позивачем 21.10.2005 р. за платіжним дорученням N 1793 було відповідачеві 34911 грн. з зазначенням призначення платежу як оплату за послуги по оренді, а за платіжним дорученням від 31.10.2005 р. - 4077,78 грн. з зазначенням призначення платежу як оплату за оренду за жовтень (а.с. 40, 41), тобто за жовтень ним була сплачена орендна плата у розмірі, передбаченому змінами до договору оренди туркомплексу "Турист" від 01.11.2005 р., які визначали і загальний розмір орендованої площі 279,3 кв.м.
16.06.2006 р. в акті звірки станом на 01.06.2006 р. позивач вказав, що його переплата з орендної плати та комунальних послуг становить 09 грн. (а.с. 94)
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач отримав 36750,07 грн. за послугу, яку не надавав позивачеві, оскільки ним відповідно до вимог ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) не доведено користування позивачем приміщеннями поза договором оренди, а тому вказані кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ).
Акт звірки розрахунків свідчить лише про заборгованість орендаря по комунальним платежам, а не використання ним площі 106 кв.м.
Проте, погодитися з такими висновками неможливо, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Вказуючи, що позивач не використовував площу 106 кв.м поза межами договору оренди, апеляційний господарський суд не дав ніякої юридичної оцінки тому факту, що вже у жовтні 2005 р., після направлення відповідачем листа від 03.10.2005 р., але до укладення змін до договору оренди туркомплексу "Турист" від 01.11.2005 р., якими було визначено площу орендних приміщень у розмірі 279,3 кв.м та орендну плату за 1 кв.м у розмірі 14,6 грн., позивач сплатив орендну плату у розмірі 4077,78 грн. (279,3 кв.м х 14,6 грн.), яку сплачував і в подальшому, вже на підставі вказаних змін та не з'ясував чи не свідчать такі дії позивача про визнання вимог відповідача, викладених в листі від 03.10.2005 р.
Крім того, слід зазначити, що платіжне доручення від 21.10.2005 р. N 1757 є єдиним, в якому не вказано період, за який оплачуються послуги з оренди, оскільки в усіх інших позивач вказував конкретний місяць.
Також не ґрунтується на матеріалах справи і висновок про те, що акт звірки взаємних розрахунків свідчить лише про заборгованість орендаря зі сплати комунальних платежів, оскільки в ньому зазначено як стан розрахунків з комунальних платежів, так і з оренди (а.с. 94).
За даними позивача його переплата станом на 01.06.2006 р. становила лише 09 грн.
Таким чином, апеляційним господарським судом при вирішенні спору в порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) не були враховані всі обставини, що мають істотне значення для справи та положення ч. 1 ст. 11 ГПК України ( 1798-12 ), відповідно до якої зобов'язання позивача оплатити за користування 106 кв.м приміщень, які не були передбачені договором оренди в редакції від 01.02.2003 р., виникли не з договору оренди, а з фактичних дій позивача.
Оплативши виставлені відповідачем рахунки, а в подальшому уклавши договір оренди на вказані приміщення, він тим самим визнав фактичне користування ними.
Натомість, місцевим господарським судом всебічно, повно та об'єктивно з'ясовані обставини справи і дана їм належна юридична та обгрунтовано відмовлено у позові.
В зв'язку з чим постанову апеляційного господарського суду необхідно скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 р. у справі за N 11/297 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Рівненської області від 19 грудня 2007 р.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді Б.М.Грек Л.В.Стратієнко