ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2004 Справа N 13/295
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Стратієнко Л.В., Чабана В.В.,
за участю повноважних представників:
позивача - Ярини І.В. дов. від 15.01.2004 року;
відповідача - Головатого С.М. дов. від 17.05.2004 року;
розглянувши касаційні скарги Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Державного комунального підприємства "Теплокомуненерго"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2004 року
у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до Державного комунального підприємства "Теплокомуненерго"
про стягнення 1 265 710,71 гривень,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2003 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Державного комунального підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення 1 119 735,31 грн. основного боргу, 79 013 грн. пені, суми від інфляції в розмірі 50 067,84 грн., 3% річних з простроченої суми в розмірі 16 894,56 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 6 листопада 2003 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнено 1 104 464,84 грн. основного боргу, судові витрати. Провадження у справі в частині стягнення боргу на суму 15 270,47 грн. припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) за відсутністю предмету спору. В решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2004 року рішення суду змінено. Викладено резолютивну частину рішення суду в такій редакції: "Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 104 464,84 грн. основного боргу, 50 067,84 грн. інфляційних витрат, судові витрати. Провадження у справі в частині стягнення боргу на суму 15 270,47 грн. припинено. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" просить частково її скасувати в частині відмови 3% річних та пені і задовольнити позовні вимоги повністю; Державне комунальне підприємство "Теплокомуненерго" просить скасувати оскаржувану постанову і відмовити в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційних скарг, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 1540-06 ) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 1540-06 ) одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Як встановлено судом, на виконання умов договору N 3/147 від 25 грудня 2000 року, додаткових угод від 1 жовтня 2001 року та від 16 вересня 2002 року, позивач поставив відповідачу за період з лютого 2001 року по грудень 2002 року природний газ в кількості 39 277 780 куб. м. на суму 8 962 321,42 грн.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що, з урахуванням часткової оплати відповідачем за переданий природний газ, сума боргу відповідача перед позивачем становить 1 104 464,84 грн. і, тому, обґрунтовано стягнута з комунального підприємства "Теплокомуненерго".
Згідно ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), при введенні мораторію припиняється нарахування неустойки і фінансових санкцій за порушення строків оплати.
Враховуючи, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 2 жовтня 2002 року у справі N 14/88 порушено провадження у справі про визнання Олександрійського державного комунального підприємства "Теплокомуненерго" банкрутом і введений мораторій, суд обгрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні вимог про стягнення пені та річних.
Згідно ст. 214 ЦК України ( 1540-06 ) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений іншій розмір процентів.
Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що інфляційні витрати не відносяться до фінансових санкцій, тому у постанові вірно застосував норми матеріального права і законно стягнув з відповідача 1 104 464,84 грн. основного боргу, 50 067,84 грн. інфляційних витрат, припинивши провадження в частині стягнення боргу на суму 15 270,47 грн. і відмовив в решті позову.
За таких обставин постанова суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2004 року залишити без змін, а касаційні скарги Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Державного комунального підприємства "Теплокомуненерго" - без задоволення.