ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 12/290
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представників сторін В. Шимка (дов. від 15.01.04) та І. Іванцова (дов. від 14.05.04),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне юридичне агентство "Лігл Форс"
на рішення від 1 грудня 2003 року господарського суду Миколаївської області та постанову від 20 січня 2004 року Одеського апеляційного господарського суду
у справі N 12/290
за позовом дослідного господарства "Реконструкція"
до товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне юридичне агентство "Лігл Форс"
про стягнення 18 900 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 1 грудня 2003 року господарського суду Миколаївської області (суддя А. Семенов), залишеним без змін постановою від 20 січня 2004 року Одеського апеляційного господарського суду, позов задоволено з мотивів невиконання повіреним доручення.
Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародне юридичне агентство "Лігл Форст" просить скасувати судові рішення у справі з огляду на неправильне застосування господарськими судами статей 151, 161, 386, 387, 392, 393, 469 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Дослідне господарство "Реконструкція" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарські суди встановили, що між сторонами укладено заявку-угоду від 15 жовтня 2001 року, предметом якої були визначені послуги по правовому аналізу позовної заяви від 5 вересня 2001 року громадянина В. Скорохода до дослідного господарства "Реконструкція", послуги по представництву інтересів дослідного господарства "Реконструкція" в Березнегуватському місцевому суді Миколаївської області в справі N 2-510 і, у разі оскарження рішення по даній справі, в апеляційному суді Миколаївської області.
При цьому, відповідно до умов заявки-угоди, відповідач гарантував визнання укладеного між дослідним господарством "Реконструкція" та громадянином В. Скороходом договору від 6 травня 2000 року за N 6-V недійсним із зазначенням у мотивувальній частині рішення порушень законодавства з питань, які пов'язані з предметом спору (пункт 5.1).
Додатковою угодою до заявки-угоди предмет останньої розширено зобов'язанням про визнання договору від 6 травня 2000 року неукладеним.
Вартість послуг за виконання заявки-угоди склала 30 000 грн., у тому числі 20 000 за вивчення документів, правовий аналіз ситуації, консультації та представництво дослідного господарства "Реконструкція" в Березнегуватському місцевому суді Миколаївської області.
Строком виконання заявки-угоди є дата вступу рішення Березнегуватського місцевого суду Миколаївської області по справі N 2-510 в законну силу.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням від 4 квітня 2002 року Березнегуватського місцевого суду Миколаївської області в справі N 2-80 в позові В. Скороходу було відмовлено з тих мотивів, що договір від 6 травня 2000 року N 6-V є недійсним. Ухвалою від 10 липня 2002 року апеляційного суду Миколаївської області в справі N 850 це рішення було скасовано і справу направлено на новий розгляд до Баштанського місцевого суду Миколаївської області з тих мотивів, що висновок Березнегуватського місцевого суду Миколаївської області стосовно того, що договір про спільну діяльність від 6 травня 2000 року є недійсним, в силу статті 48 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ), суперечить положенням статті 151 Цивільного процесуального кодексу України ( 1501-06 ). Враховуючи те, що вимоги про визнання недійсним вказаного договору по даному спору сторонами заявлені не були, рішенням Баштанського місцевого суду Миколаївської області у задоволенні зустрічного позову дослідному господарству "Реконструкція" про визнання договору про спільну діяльність від 6 травня 2000 року неукладеним було відмовлено.
Відповідно до пунктів 2.3. та 5.1. заявки-угоди від 15 жовтня 2001 року відповідач набував право на одержання грошової винагороди у сумі 20 000 грн. за умов набрання рішенням від 4 квітня 2002 року Березнегуватського місцевого суду Миколаївської області за позовом громадянина В. Скорохода до дослідного господарства "Реконструкція" законної сили. Як вбачається із матеріалів справи, зазначене рішення Березнегуватського місцевого суду Миколаївської області законної сили не набрало.
За таких обставин, товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародне юридичне агентство "Лігл Форст" своїх зобов'язань відповідно до заявки - угоди від 15 жовтня 2001 року (які надавали йому право на одержання грошової винагороди в сумі 20000 грн. 00 коп.) не виконало, а тому одержало грошові кошті в сумі 18900 грн. безпідставно.
Ухвалюючи судові рішення, господарські суди виходили з того, що заявка - угода від 15 жовтня 2001 року є договором доручення, оскільки, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, а тому правовідносини, що виникають з даної заявки-угоди регулюються Главою 34 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ).
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) договір доручення припиняється, крім загальних підстав припинення договорів, також внаслідок скасування його довірителем.
У даному випадку листом від 12 травня 2003 року відповідач був повідомлений про припинення дії заявки - угоди від 15 жовтня 2001 року та йому було запропоновано повернути одержані ним по цієї угоді грошові кошти в розмірі 18 900 грн. (а.с.23).
Згідно з статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством України, а також з інших дій громадян і організацій, які хоч не передбачені законом, але в силу загальних начал та змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.
Виходячи з того, що на час розгляду справи відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, господарськими судами вірно застосовані правила статей 151, 161 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ), відповідно до яких зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 Цивільного кодексу Української РСР, тому повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне юридичне агентство "Лігл Форст" перед дослідним господарством "Реконструкція" складає 18 900 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, їх висновки відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи та зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів відповідача над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), а тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Враховуючи викладене та керуючись статей 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 1 грудня 2003 року господарського суду Миколаївської області та постанову від 20 січня 2004 року Одеського апеляційного господарського суду у справі N 12/290 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне юридичне агентство "Лігл Форст" без задоволення.