ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2005 Справа N 6/281
Вищий господарський суду України у складі: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "П", м. Донецьк, на постанову від 01.09.2004 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі N 6/281 господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П", м. Донецьк, до Відкритого акціонерного товариства "Д", м. Донецьк, орган стягнення Відділ державної виконавчої служби "..." м. Донецька про стягнення 28619,50 грн., розгляд скарги на дії ВДВС, ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2004 р., яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2004 р., відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "П" у задоволенні скарги на дії Відділу державної виконавчої служби "..." м. Донецьк з виконання наказу господарського суду.
Суд мотивував своє рішення тим, що у позивача стосовно відповідача є два виконавчих документи щодо стягненню однієї і тієї ж суми на однакових підставах виконання, які можуть спричинити стягнення заборгованості у подвійному розмірі, що порушують інтереси ВАТ "Д".
Крім того, зазначає суд, відповідно до п. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Отже, з моменту укладення мирової угоди припиняється справа про банкрутство лише в межах судової процедури, але процес відновлення платоспроможності боржника, тобто процедури, яка стала підставою для припинення виконавчого провадження, продовжує тривати шляхом реалізації умов мирової угоди, який базується на домовленості між боржником та кредитором.
Згідно з п. 4 ст. 18-1 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) мирова угода, що затверджена ухвалою господарського суду, є виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Оскаржуючи ухвалу господарського суду та постанову апеляційного суду, скаржник просить їх скасувати та винести постанову, якою зобов'язати державну виконавчу службу "..." м. Донецька відновити виконавче провадження щодо виконання рішення господарського суду, посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), статті 18, 19, 34 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження.
Крім того, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) не передбачено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання наказу господарського суду Донецької області від 11.02.2002 р. N 6/281 про стягнення 28974,70 грн. на користь ТОВ "П" Відділом державної виконавчої служби "..." м. Донецька 26.02.2002 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
На підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) ТОВ "П" звернулося із заявою до господарського суду Донецької області про визнання грошових вимог у справі про банкрутство ВАТ "Д" на суму 107417,98 грн.
Відповідно до п. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Відділом державної виконавчої служби "..." м. Донецька винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що господарським судом Донецької області у справі N 33/121Б порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Д".
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.01.2003 р. у справі N 33/121Б затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, відповідно до якого ТОВ "П" визнано конкурсним кредитором з грошовими вимогами на суму основного боргу 68023,09 грн. та пені на суму 39394,89 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.02.2004 р. у справі N 33/121Б затверджена мирова угода, якою визначено порядок відновлення платоспроможності боржника. Спірна сума увійшла до суми боргу, порядок погашення якої затверджений мировою угодою від 06.02.2004 року.
У квітні 2004 р. на адресу Відділу державної виконавчої служби надійшла заява ТОВ "П" про поновлення виконавчого провадження та накладення арешту на грошові кошти боржника та проведення виконавчих дій щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 11.02.2002 р. N 6/281 та ухвали від 26.02.2004 р. у справі N 33/121 Б.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у ТОВ "П" стосовно боржника - ВАТ "Д" є два виконавчих документи щодо стягнення однієї і тієї ж суми на тих самих підставах виконання, які можуть спричинити стягнення заборгованості у подвійному розмірі, що порушить інтереси боржника.
Колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку відновлення виконавчого провадження стосовно боржника - ВАТ "Д" обмежувати права кредиторів, які уклали мирову угоду з боржником.
Посилання скаржника на те, що ухвала про затвердження мирової угоди від 26.02.2004 р. не є виконавчим документом, відхилено судом апеляційної інстанції як необґрунтоване, оскільки відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Згідно зі ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) мирова угода укладається в письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом.
Відповідно до п. 4 ст. 18-1 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) ухвала господарського суду є виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Суд першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень повно і всебічно з'ясували фактичні обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача, так і запереченням відповідача.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення господарським судом інших норм матеріального та процесуального права також не знайшли свого підтвердження.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Київським апеляційним господарським судом обставинам справи, такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2004 р. у справі N 6/281 - без змін.