ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2005 Справа N 14/264
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Черкащенка М.М., за участю представників сторін О. Опанасенка (дов. від 9.01.04) та О. Рибалка (дов. від 18.04.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південно-східна регіональна асоціація вторинних металів "Втормет" на постанову від 7 грудня 2004 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 14/264 за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпрометиз" до відкритого акціонерного товариства "Південно-східна регіональна асоціація вторинних металів "Втормет" про стягнення 10 409,26 грн., ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 19 жовтня 2004 року господарського суду Дніпропетровської області (суддя С. Панна) у позові відмовлено з мотивів недоведеності.
Постановою від 7 грудня 2004 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення скасовано з ухваленням нового, яким позов задоволено з мотивів не виконання зобов'язання.
Відповідач просить постанову в справі скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статей 48 і 63 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ), статей 43 і 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та залишити рішення без змін.
Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що 24 січня 2002 року між відкритим акціонерним товариством "Дніпрометиз" (продавець) та Жовтневою виробничо-заготівельною філією відкритого акціонерного товариства "Південно-східне регіональне виробниче об'єднання "Втормет" (покупець) було укладено договір за N Ю/85, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити контейнери в кількості 4 000 шт., по ціні 233,33 грн. за штуку (без ПДВ), всього на суму 167 997,60 грн.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що вищезазначену продукцію позивач зобов'язався поставити на склад відповідача протягом 60 днів з моменту підписання договору.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується накладними від 29 січня 2002 року NN 528, 529, 530, 531, 532, 583, довіреністю від 28 січня 2002 року серії ЯВХ N 502182, рахунками від 29 січня 2002 року N 578 на загальну суму 58 267,16 грн. (а.с.59-66), від 26 лютого 2002 року N 623, від 27 лютого 2002 року NN 634 і 635, довіреністю від 26 лютого 2002 року серії ЯВХ N 502187, рахунком від 28 лютого 2002 року N 1277 (а.с.15-18) на суму 14 242,09 грн.
Також судом встановлено, що відповідач розрахувався частково і його борг дорівнює 10 409,26 грн.
Вирішуючи спір по суті, апеляційний господарський суд на підставі пункту 4 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України ( 435-15 ), дійшов правильного висновку про застосування до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України ( 436-15 ), оскільки обов'язок відповідача оплатити продукцію продовжує існувати на даний час.
Відповідно до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), позивач надіслав відповідачу претензією від 13 лютого 2004 року за N 20/138 з вимогою сплатити борг.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Виходячи з того, що на час розгляду справи відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, господарським судом вірно застосовані правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та обґрунтовано задоволено позов в розмірі 10409,26 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про помилкове застосування господарським судом до спірних правовідносин статей 48 і 63 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ).
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південно-східна регіональна асоціація вторинних металів "Втормет" залишити без задоволення, а постанову від 7 грудня 2004 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду в справі N 14/264 без змін.