ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2004 Справа N 27/236
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. (головуючий), Васищака І.М., Семчука В.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явились
відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, касаційну скаргу ЗАТ "Горлівськтепломережа"
на рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2003 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2004 року
у справі N 27/236
за позовом ЗАТ "Горлівськтепломережа"
до ТОВ "Горлівський завод РЕАХІМ"
за участю третьої особи Комунального підприємства "Надія"
про стягнення 5342,09 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.11.2003 року у справі N 27/236 (суддя Тарапата С.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2004 року (судді: Дзюба О.М., Акулова Н.В., М'ясищев А.М.) в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Горлівськтепломережа" до ТОВ "Горлівський завод РЕАХІМ" про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в період з листопада 2002 року по квітень 2003 року у сумі 5342,09 грн., в тому числі нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, відмовлено.
Рішення та постанова господарських судів мотивовані тим, що позивач не довів факт надання відповідачу послуг з теплопостачання в період з листопада 2002 року по квітень 2003 року в обсягах, передбачених укладеним між сторонами договором N 1810 на постачання теплової енергії від 05.10.2001 року та на заявлену суму.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 07.11.2003 року та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2004 року ЗАТ "Горлівськтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесені оскаржуваних рішення та постанови, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ), цивільні права і обов'язки виникають з підстав передбачених законодавством, а також з дій громадян та організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 05.10.2001 року між сторонами укладено договір N 1810 на постачання теплової енергії в редакції протоколу розбіжностей N 08/13218 від 26.11.2001 року (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору, позивач зобов'язувався постачати відповідачу теплову енергію, згідно додатку N 1 з тепловими навантаженнями на опалення 0,012 Гкал/год, в нежиле приміщення загальною площею 163 кв.м., а відповідач зобов'язувався своєчасно оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), в строки, передбачені даним договором.
Згідно п. 5.1.1 Договору сторони погодили розмір місячної плати за поставлену теплову енергію у сумі 494,87 грн.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували той факт, що Договором не передбачено випадків, у разі настання яких можливе коригування ціни поставленої теплової енергії або звільнення Споживача від її оплати без внесення відповідних змін до умов Договору.
Таким чином, відмова Споживача від оплати поставленої теплової енергії за Договором, є односторонньою зміною його умов.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу посилається на ту обставину, що в нежилому приміщенні за Договором, проходить зворотня магістраль системи опалення жилого будинку, яка за своїм призначенням не є опалювальним приладом, а такі опалювальні прилади в приміщенні відсутні, в зв'язку з чим позивач не міг належним чином виконувати умову Договору щодо розміру теплового навантаження на опалення вказаного об'єкту.
Однак, неналежне виконання позивачем умов договору не є підставою звільнення відповідача від оплати передбаченої Договором суми вартості наданих послуг, а відповідно до ст. 213 ЦК України ( 1540-06 ), є підставою для звернення до господарського суду з позовом про розірвання Договору та відшкодування збитків.
Крім того, погодившись з доводами позивача про відсутність опалювальних приладів в орендованому нежилому приміщенні та постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, господарський суд не дав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а саме: договору на підрядні роботи від 26.04.2002 року укладеного між позивачем та приватним підприємцем Парішкурою М.М., який не містить умови про демонтаж батареї опалення; листу приватного підприємця Парішкури М.М від 18.05.2003 року, із змісту якого вбачається наявність у відповідача опалювальних приладів у спірний період.
Таким чином, висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасним та необгрунтованим.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) господарські суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вимоги закону, не розглянули в судовому процесі всебічно, повно і об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну ЗАТ "Горлівськтепломережа" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2003 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2004 року у справі N 27/236 скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду Донецької області.