ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2006 Справа N 15/230
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Трансфер"
на постанову від 30.11.2005 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Кіровоградської області
за позовом ТОВ "Трансфер"
до Головного управління житлово-комунального господарства
про стягнення 22246 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивач - не з'явились,
відповідач - не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 29.09.2005 господарського суду Кіровоградської області позов задоволено частково. З Головного управління житлово-комунального господарства міста Кіровоградської міської ради м. Кіровоград на користь ТОВ "Трансфер" стягнуто 1946,80 грн. інфляційних втрат, 572,85 грн. річних, 25,19 грн. сплаченого державного мита, 13,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 30.11.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Трасфер" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судами ст.ст. 256, 257, 620, 625, 611, 623 ЦК України ( 435-15 ).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспореного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.08.02 у справі N 13/267 позов ТОВ "Трасфер" до Головного управління житлово-комунального господарства про стягнення 26924,96 грн. заборгованості за договором підряду на ремонт покрівлі будинку N 13 по вул. 50 років Жовтня в м. Кіровограді від 3 січня 1996 року задоволено частково, з відповідача було стягнуто 7003 грн. основного боргу, 18150,31 грн. інфляційних збитків, 251,54 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, всього - 25522,85 грн.
Вказане рішення було виконано відповідачем наступним чином: 09.02.05 ним сплачено 13500 грн., які позивач врахував як погашення інфляційних втрат по згаданому рішенню суду та 21.06.05 ним сплачено решту - 12022 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.
Рішення господарського суду від 22.08.02 у справі N 13/267 скасовано чи змінено не було.
В липні 2005 року ТОВ "Трансфер" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з вимогою про стягнення з Головного управління житлово-комунального господарства м. Кіровоград 3% річних за період з квітня 2002 року по 01.04.05 у сумі 630 грн., інфляційних за період з квітня 2002 року по 01.04.05 у сумі 2458,0 грн., збитків у сумі 25614,0 грн.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України ( 435-15 ) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ), положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. В частині відповідальності за порушення договору, правила ЦК України застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом (п. 10 Прикінцевих положень ЦК України).
Згідно зі статтею 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судами з'ясовано, що період стягнення інфляційних в сумі 2458 грн. заявлений позивачем з 1 квітня 2002 року по 1 квітня 2005 року, до господарського суду позивач звернувся з позовом 01.07.05 р.
Статтею 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно зі ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно враховано, що з врахуванням рішення суду від 22.08.02 р., інфляційні повинні стягуватись за період з 01.08.02 р. по 01.04.05 р. Сума інфляційних, нарахованих на суму боргу 7003 грн. з 01.08.02 р. по грудень 2002 року становить 210,08 грн., за 2003 рік - 74, 24 грн., за 2004 рік - 861,35 грн., з січня 2005 року по 01.04.05 р. - 301,12 грн. Загальна сума інфляційних втрат становить - 1946,80 грн.
При цьому суди дійшли правомірного висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення 3% річних з врахуванням строку позовної давності, тобто, за період з 01.07.02 р. по 01.04.05 р., що становить - 572, 85 грн.
Також обгрунтованим вбачається висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові в частині стягнення збитків в сумі 25614 грн.
Так, відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Згідно зі ст.ст. 611, 612, 623 ЦК України ( 435-15 ) у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
При цьому судами враховано, що позивачем не доведено факту нанесення йому збитків на загальну суму 25614 грн. Державна ліцензія на виконання спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві видана позивачу діяла з 07.12.99 р. по 07.12.02 р., тобто, строк її дії закінчився через 3 місяці після прийняття рішення господарського суду у справі N 13/267 від 22.08.02 р., у зв'язку з чим є правомірним висновок про відсутність у позивача права на виконання певних видів будівельних робіт без наявності ліцензії у майбутньому.
Судами також правомірно не взято до уваги посилання позивача на Державні будівельні норми і розрахунок на їх підставі збитків, оскільки такі не було підтверджено відповідними первинними документами (договорами на майбутні роботи, звітами до ДПІ тощо).
З огляду на викладене судові рішення прийнято обгрунтовано при правильному застосуванні норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 30.11.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 15/230 залишити без змін.
Головуючий В.Божок
Судді: Т.Костенко Г.Коробенко