ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2006 Справа N 2/214
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий
судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Свобода слова", м. Чернівці (далі - ТОВ "Редакція газети "Свобода слова")
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2005
зі справи N 2/214
за позовом відкритого акціонерного товариства "Чернівецька обласна друкарня", м. Чернівці (далі - ВАТ "Чернівецька обласна друкарня")
до ТОВ "Редакція газети "Свобода слова"
про стягнення 48968 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 02.10.2003 позов задоволено: з відповідача на користь ВАТ "Чернівецька обласна друкарня" стягнуто 48968 грн. боргу, 489,68 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання зазначеного рішення видано наказ від 12.10.2003, на підставі якого Шевченківським відділом державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (далі - Шевченківський ВДВС Чернівецького МУЮ) було відкрито виконавче провадження.
У зв'язку із зверненням боржника до господарського суду зі скаргою на дії названого органу державної виконавчої служби постановою Шевченківського ВДВС Чернівецького РУЮ від 18.12.2003 виконавче провадження з примусового виконання рішення суду з даного спору було зупинено на підставі статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (далі - Закон).
Постановою Шевченківського ВДВС Чернівецького РУЮ від 28.04.2005 виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 02.10.2003 було поновлено в зв'язку з відмовою господарського суду в задоволенні названої скарги боржника на дії органу державної виконавчої служби.
ТОВ "Редакція газети "Свобода слова" звернулося до господарського суду Чернівецької області з вимогою визнати недійсною зазначену постанову Шевченківського ВДВС Чернівецького РУЮ про поновлення виконавчого провадження.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 31.05.2005 (суддя Скрипничук І.В.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2005 (колегія суддів у складі: суддя Кузь В.Л. - головуючий, судді Юркевич М.В., Городечна М.І.), у задоволенні скарги ТОВ "Редакція газети "Свобода слова" відмовлено. Зазначені судові акти з посиланням на приписи статті 36 Закону мотивовано тим, що після усунення обставин, які спричинили зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний поновити виконавче провадження без вирішення питання про місце виконання рішення відповідно до вимог статті 20 Закону ( 606-14 ).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Редакція газети "Свобода слова" просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог боржник зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт відсутності на території Шевченківського ВДВС Чернівецького РУЮ як місцезнаходження постійно діючого органу ТОВ "Редакція газети "Свобода слова", так і майна останнього, а тому вчинення виконавчих дій на такій території є неправомірним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону ( 606-14 ) державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 36 Закону ( 606-14 ) після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
Відтак з огляду на наведені законодавчі приписи судові інстанції дійшли вірного висновку про правомірність поновлення Шевченківським ВДВС Чернівецького РУЮ виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду після закінчення розгляду судовими інстанціями скарги боржника на дії органу виконавчої служби.
Доводи скаржника про неналежне місце вчинення виконавчих дій не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.
Так, частиною першою статті 20 Закону ( 606-14 ) передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.
Разом з тим, відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 20 Закону ( 606-14 ) якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього акта до органу Державної виконавчої служби за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ. У разі коли у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований та за умови, якщо стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальника цього органу державної виконавчої служби. У разі коли стягувач не здійснить авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувача, направляє виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.
Таким чином, оскільки виконавче провадження з примусового виконання рішення було відкрито за юридичною адресою боржника, в даному разі, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, питання про місце виконання рішення вирішується під час безпосереднього вжиття заходів, спрямованих на примусове виконання рішення, а не під час поновлення державним виконавцем виконавчого провадження у зв'язку із припиненням підстав, що викликали його закінчення.
Відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2005 зі справи N 2/214 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Свобода слова" - без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь