Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 64 цього закону ( 606-14 ) у першу чергу накладається арешт на майно та воно реалізується, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари).
Відповідно до п. 3 вказаної норми ( 606-14 ) у третю чергу арешт накладається на об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировину і матеріали, призначені для здійснення виробництва.
За вказаних обставин безпідставним є посилання боржника на те, що ВДВС в першу чергу мав описати вказане ним майно - нафтобазу і склад ядохімікатів оскільки, як вже зазначалось, згідно ст. 64 ч. 2 пп. 1 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) у першу чергу накладається арешт на готову продукцію (товари), а на майно зазначене скаржником згідно п. 3 цієї норми арешт накладається в третю чергу, а також те, що згідно ст. 56 ч. 2 зазначеного закону Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.
Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Таке ж право надано і фізичним особам про що також зазначено і в ст. 114 ч. 2, та ст. 152 п. 5 ЦПК України ( 1618-15 ).
Враховуючи викладене апеляційний господарський суд розглянувши апеляційну скаргу Товариства дійшов вірного висновку стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про належність вказаної пшениці фізичним особам оскільки такі обставини підлягають з'ясуванню в порядку позовного провадження про виключення майна з опису. Крім того, вказаний незаконний висновок суду першої інстанції міг створити умови для використання незаконно встановленого господарським судом факту про належність вказаної пшениці фізичним особам, при вирішенні інших спорів у порядку, визначеному в ст. 35 ч. 2 ГПК України ( 1798-12 ), та ст. 61 ч. 3 ЦПК України ( 1618-15 ).
Не ґрунтуються на нормах права також і посилання Товариства на ту обставину, що ВДВС не оцінив пшеницю під час опису майна і описав майно на суму, що перевищує борг, так як згідно ст. 57 цього закону ( 606-14 ) оцінка майна боржника здійснюється державним виконавцем якщо вартість майна не перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.) крім випадків, коли оцінка майна здійснюється за регульованими цінами, такі ж приписи містяться і в п.п. 5.7.1 наказу Міністерства юстиції України N 74/5 ( z0865-99 ) від 15.12.99 р. "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій". Доводи Товариства щодо того, що ВДВС описано майно на суму, що перевищує борг, не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги на дії ВДВС як у суді першої інстанції, ухвалу якого Товариство вважає законною і обґрунтованою, так і у суді апеляційної інстанції.
Також, Закон України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) не зобов'язує органи ВДВС здійснювати оцінку майна одночасно із його описом. Так ст. 55 цього закону визначає порядок арешту та вилучення майна боржника, стаття 56 зазначеного закону визначає право боржника на визначення першочерговості звернення стягнення на предмети (види майна), у випадках, визначених законом, а стаття 57 закону визначає порядок оцінки майна боржника. У цій статті визначено, що якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення вартості майна. Вказаною нормою також визначено, що для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ). Стаття 58 зазначеного закону визначає порядок передачі на зберігання майна, на яке накладено арешт, та його зберігання, а стаття 61 закону містить вимоги щодо реалізації майна, на яке звернено стягнення.
Крім того, залучати експерта для визначення вартості майна можливо лише з моменту виявлення майна що підлягає оцінці оскільки в залежності від того чи це майно належить, зокрема, до промислової групи, чи до продовольчої, чи до іншої, і належить визначати до компетенції якого фахівця віднесено визначення вартості майна.
Таким чином з врахуванням викладених норм та фактичних обставин загальна вартість зерна могла визначатись відповідними компетентними особами після його опису, згідно чинного законодавства.
Перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права за результатами перевірки у касаційному порядку встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовані судом апеляційної інстанції з достатньою повнотою.
За вказаних обставин рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає. Суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми права, що регулюють їх спірні відносини, а тому ухвалену ним постанову належить залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2005 р. у справі N 36/168 господарського суду Донецької області, залишити без змін.
Головуючий Г.Кравчук
Судді К.Грейц Г.Мачульський