За приписами частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) договір оренди припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 4 статті 291 Господарського кодексу України ( 436-15 ) встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України ( 435-15 ).
Згідно пункту 1 статті 785 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
А тому, судова колегія вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції стосовно задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ПП Равлюка В.П. звільнити приміщення в будівлі Головного управління статистики у Чернівецькій області, площею 60,0 кв.м., яке розташоване у смт. Кельменці, Чернівецької області по вул. О.Довженка, 9, у зв'язку з припиненням договору оренди нерухомого майна N 10/34 від 01.03.2004 р.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі була вимога РВ ФДМ України по Чернівецькій про стягнення в дохід Державного бюджету України 4,16 грн. - пені; 8198,96 грн. - неустойки та 2101,42 грн. збитків за несвоєчасне повернення орендованого майна.
За приписами пункту 2 статті 785 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення. Водночас згідно статті 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) умовою застосування до боржника цивільно-правової відповідальності є наявність його вини (якщо інше не встановлено законом або договором).
Задоволена до стягнення з відповідача сума неустойки та пені обчислена, виходячи з періоду прострочення, що сталося з вини відповідача.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було зазначено, що відповідачем у справі не було надано доказів добровільного звільнення орендованого майна, у зв'язку з чим суди дійшли висновку стосовно підставності нарахування відповідачу неустойки, відповідно до пункту 2 статті 785 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), за весь час користування об'єктом оренди після припинення договору за період з 01.12.2006 р. по 04.10.2007 р. та підставності нарахування пені, передбаченої пунктом 3.7 договору, за прострочення оплати орендних платежів за період з 01.03.2004 р. по 21.12.2006 р.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у сумі 2101,42 грн. судами було зазначено, щодо безпідставності нарахування збитків у вигляді орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 01.12.2006 р. по 04.10.2007 р., оскільки договірні правовідносини між сторонами припинені 30.11.2006 р. і з цього часу у відповідача не виникало грошового зобов'язання перед позивачем щодо сплати орендної плати, а інших обставин у підтвердження понесених позивачем збитків не наведено.
Приписи законодавства про можливість відшкодування збитків повинні застосовуватись з врахуванням наданого статтею 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) поняття збитків, що визначає їх як є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Звертаючись з позовом про стягнення збитків, позивач повинен самостійно визначити, в чому саме полягають завдані йому збитки, натомість, посилаючись у позові на завдання збитків, позивач не навів доводів у підтвердження майнових втрат чи порушених прав, що зазнали змін та потребують відновлення.
А тому, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає правомірним та обґрунтованим висновок господарського суду Чернівецької області та Львівського апеляційного господарського суду стосовно задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ПП Равлюка В.П. звільнити орендоване приміщення, стягнення суми пені та неустойки та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Чернівецької області від 08.11.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 у справі N 5/150 господарського суду Чернівецької області залишити без змін.
Касаційні скарги ПП Равлюка В.П. та РВ ФДМ України по Чернівецькій області - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Дроботова
Судді: Н.Волковицька Л.Рогач