ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 30/146
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Черногуза Ф.Ф.,
суддів: Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Дніпропетровської обласної філії
на ухвалу від 02.04.2004 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі N 30/146 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом до ТОВ "Дніпрополімерзахист" Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Дніпропетровської обласної філії
3-я особа - Відділ Державної виконавчої служби Новомосковського районного управління юстиції,
про стягнення 313 561,10 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
3-я особа - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2004 (суддя Євстигнеєва Н.М.) на підставі ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) порушено провадження у справі N 30/146 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрополімерзахист" до акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Дніпропетровської обласної філії акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"; 3-я особа відділ державної виконавчої служби Новомосковського районного управління юстиції про стягнення 313 561,10 грн.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2004 р. (головуючий - Неклеса М.П., судді Чоха Л.В., Лисенко О.М.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на вказану ухвалу суду, оскільки Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) не передбачено можливість оскарження ухвали про порушення провадження у справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що винесена при неправильному застосуванні норм процесуального права. Заявник посилається на те, що дана ухвала суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ), згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ( 3018-14 ) ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Тобто, Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 ) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Отже, оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), в яких йдеться про винесення судом даних ухвал.
Приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не передбачено, можливості оскарження в апеляційному порядку судової ухвали про порушення провадження у справі.
Таким чином, висновок апеляційного суду про відмову відповідачу у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про порушення провадження у справі є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам процесуального закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що підстав для скасування ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2004 не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2004 р. залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.