ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 3/330
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представника відповідача О. Козлової (дов. від 9.04.04),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віра"
на постанову від 2 березня 2004 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі N 3/330
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан ТТ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Віра"
про стягнення 1 399,68 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 2 грудня 2003 року господарського суду Донецької області (суддя О. Склярук), залишеним без змін постановою від 2 березня 2004 року Донецького апеляційного господарського суду, позов задоволено з мотивів невиконання відповідачем договірних зобов'язань.
Ухвалою від 10 грудня 2003 року виправлені описки в описовій частині рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віра" просить частково скасувати постанову апеляційної інстанції з огляду на неправильне застосування судом статті 72 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ), статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та ухвалити нове рішення.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан ТТ" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник в судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарські суди встановили, що між сторонами укладено договори від 4 жовтня 2002 року N 10301 та від 20 січня 2003 року N 13376 на поставку медичних товарів, відповідно до умов яких позивач зобов'язувався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити суму за відвантажений товар.
Пунктом 1.1 спірних договорів передбачено, що асортимент, знижка, кількість та строки оплати за поставлений товар визначаються згідно видаткових накладних, які є невід'ємними додатками до договорів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання вищевказаних договорів, поставив товар, а відповідач прийняв його, що підтверджується відповідними накладними.
Відповідно до пункту 3.4. договору за умови виконання покупцем термінів оплати поставленої продукції, йому надається знижка в розмірі, який вказаний в накладній.
Господарськими судами встановлено, що відповідач, порушуючи термін оплати, в порушення цієї умови сплатив вартість товару з урахуванням суми знижки і, оскільки відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, господарськими судами вірно застосовані правила статей 151, 161 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ), за змістом яких зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 Цивільного кодексу Української РСР, тому повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, господарські суди дійшли правомірних висновків щодо стягнення з відповідача знижки в повному обсязі.
До того ж, згідно з приписами статті 178 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) та пункту 3.5 спірних договорів, господарські суди обґрунтовано за несвоєчасну оплату поставлених медтоварів стягнули пеню у розмірі 110,13 грн.
Твердження скаржника в касаційній скарзі про те, що господарські суди при нарахуванні пені, всупереч статті 72 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ), порушили строки позовної давності є безпідставними, оскільки, згідно розрахунку, пеня нарахована на день звернення з позовною заявою з урахуванням шестимісячного строку.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, їх висновки відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись статей 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 2 березня 2004 року Донецького апеляційного господарського суду у справі N 3/330 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" без задоволення.