ТОВ "Вугілля-Південь" не відмовилося від одержаного вугільного концентрату у кількості 1454,63 тонни. Обов'язок оплатити вугілля згідно договору у покупця виникає після одержання товару згідно актів прийому-передачі і не пов'язаний з пред'явленням рахунків, видаткових накладних тощо.
З огляду на наведене, суди обох інстанцій дійшли висновку, що обов'язок відповідача за первісним позовом оплатити вартість одержаного товару, ґрунтується на умовах договору N 22/12 і відповідає вищенаведеним нормам чинного законодавства.
Судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань по оплаті товару. Порядок оплати товару, встановлений пунктом 5.2 договору, ним не виконаний.
Відповідно до статті 625 ЦК України ( 435-15 ) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За висновком судів фактичні обставини справи свідчать, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення процентів від інфляції з сумі 109 701,00 грн. та проценти річних в сумі 27 904,03 грн. відповідають умовам укладеного договору, нормам чинного законодавства, їх розмір обчислений з урахуванням суми простроченого платежу і періоду прострочки, а тому підлягають стягненню з відповідача (а.с. 11-112, т. 1).
В цій частині прийняте по справі рішення ніким з сторін до касаційної інстанції не оскаржується.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині зменшення суми витрат на оплату послуг адвоката з 50 000,00 грн. до 5000,00 грн., апеляційний суд відзначив, що місцевий суд не врахував, що розподіл судових витрат здійснюється залежно від результатів вирішення спору відповідно до статті 49 ГПК України ( 1798-12 ) та з урахуванням особливостей щодо співрозмірності заявленої до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката з фактичним обсягом наданих послуг, складністю справи та ціною позову.
Статтею 627 ЦК України ( 435-15 ) встановлена свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу ( 435-15 ), інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір про надання адвокатських послуг укладений між ТОВ "Фідес" і адвокатом і є обов'язковим лише для цих сторін, як укладений на прийнятних для них умовах, у тому числі щодо ціни послуг адвоката. Але сплачена ТОВ "Фідес" за цим договором сума не може були автоматично віднесена на рахунок іншого суб'єкта господарювання.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що стягнута судом першої інстанції сума на оплату послуг адвоката є надто високою і не співзміряється з обсягом наданих адвокатом послуг, характером спору, обсягом витраченого адвокатом часу.
Врахувавши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, характер спору, апеляційна інстанція дійшла вірного висновку, що відповідно до статей 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) відшкодуванню за рахунок відповідача за первісним позовом підлягають витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн. 00 коп., а рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
В частині задоволення зустрічного позову про зобов'язання позивача за первісним позовом поставити відповідачу за первісним позовом на виконання умов договору недопоставлену частину вугілля, місцевий суд обґрунтував настанням у останнього права вимоги з посиланням на ч. 2 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ).
Апеляційний суд, залишаючи в цій частині рішення без змін, послався на те, що воно (рішення) відповідає правилам частини 1 статті 670 ЦК України ( 435-15 ) і не оскаржується сторонами.
Колегія суддів вважає ухвалені в цій частині рішення судів неправомірними, а доводи касаційної скарги ТОВ "Фідес" обґрунтованими з огляду на таке.
Згідно ч. 3 ст. 538 ЦК України ( 435-15 ), у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 692 ЦК України ( 435-15 ), покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Як вбачається з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України ( 435-15 ), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.
Враховуючи, що судами обох інстанцій встановлено факт часткової передачі у власність за актом продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов'язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, мав право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов'язань.
Прийняття судом рішення про стягнення з покупця на користь продавця вартості переданого товару не свідчить про фактичне повне виконання боржником обов'язку по оплаті цього товару. В матеріалах справи відсутні дані щодо оплати боржником переданого товару на користь кредитора.
З огляду на встановлені судом обставини справи, приписи діючого законодавства України, колегія суддів вважає, що позивачем за зустрічним позовом - покупцем, на момент його пред'явлення не доведене порушення продавцем права покупця на отримання за договором іншого товару про який домовились сторони, оскільки дії продавця носять правомірний характер.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалені по справі судові акти в частині зустрічних позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 2 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Фідес" на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 29.02.2008 року у справі N 6/522 задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 29.02.2008 року та рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2007 року скасувати в частині зустрічних позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення.
У зустрічному позові ТОВ "Вугілля-Південь" до ТОВ "Фідес" про зобов'язання виконати договір - відмовити.
В іншій частині постанову Луганського апеляційного господарського суду від 29.02.2008 року у справі N 6/522 залишити в силі.
Головуючий-суддя О.Глос
Судді С.Бакуліна Л.Рогач