ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 7/96
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кочерової Н.О. - головуючого, Плюшка І.А., Черкащенка М.М.,
розглянувши касаційну скаргу ВТ господарського об'єднання "Концерн "Сімекс"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ВТ господарського об'єднання "Концерн "Сімекс"
до: 1. АТ фірма "Укргазбуд" 2. ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"
3-тя особа - Науково-дослідний проектний інститут НДПІ "Шельф"
про стягнення 2 983 698,96 грн. та спонукання до підписання актів
В засіданні взяли участь представники:
позивача: Клочан Л.М. - за довіреністю від 20.01.2004;
відповідача-1: Хасін І.Б. - за довіреністю N 03-10 від 06.04.2004; Олейник О.В. - за довіреністю N 27 від 8.05.2004;
відповідача-2: Рокицький А.П. - за довіреністю N 2-170 від 25.12.2003;
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2001 року ВТ господарського об'єднання "Концерн "Сімекс" звернулось до суду з позовом про спонукання до підписання актів виконанних робіт та стягнення 2 983 698,96 грн. та спонукання до підписання актів АТ фірма "Укргазбуд" та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.03.2002 позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2002 рішення суду скасовано. Провадження по справі припинено за відсутності предмету спору.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2003 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2002 скасовано. Рішення господарського суду м. Києва від 26.03.2002 залишено без змін.
Ухвалою від 14.08.2003 Верховний Суд України відмовив ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2003.
В подальшому АТ фірма "Укргазбуд" звернулась з заявою про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 26.03.2002 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.12.2003 за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 26.03.2002 залишено заяву без задоволення, а рішення без змін.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004 ухвалу господарського суду м. Києва від 08.12.2003 скасовано.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Виробничо господарське об'єднання "Концерн "Сімекс" подав касаційну скаргу в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004 скасувати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Постанова апеляційного суду, цим вимогам не відповідає.
Ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) встановлює підстави, за якими може бути переглянуто судове рішення за нововиявленними обставинами. Це істотність нововиявлених обставин для вирішення спору та виявлення їх після прийняття рішення.
АТФ "Укргазбуд" як у заяві так і доповнені до неї підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами висуває обставини і посилається на докази, котрі були предметом розгляду суду першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанції. В результаті розгляду справи у зазначених інстанціях рішення від 26 березня 2002 р. залишено в силі, а постанова Київського апеляційного господарського суду скасована постановою Вищого господарського суду України. Верховний суд України Відповідачу 1 і Відповідачу 2 відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2003.
Колегія апеляційної інстанції всупереч приписам ст.ст. 112 і 113 ГПК України ( 1798-12 ) (в частині термінів) обґрунтувала свою позицію по перегляду рішення від 26.03.2002 р. за нововиявленими обставинами і скасувала назване рішення, припинивши провадження у справі за відсутністю предмету спору, посилаючись на наказ N 9 від 14.08.2000 р., який був предметом розгляду судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та на лист Відповідача 2.
Але з таким висновком апеляційної інстанції судова колегія Вищого господарського суду не може погодитись, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції було встановлено, що зміст наказу протирічить доказам, що знаходяться в матеріалах справи і доводять, що Замовник прийняв субпідрядні роботи, які виконав ВТГО Концерн "Сімекс", підписав акти форми КБ-2в ( v0416202-00 ) і повністю розрахувався із АТФ "Укргазбуд" на підставі цих актів. Договірних відносин між ВТГО концерн "Сімекс" і ДП "Укртрансгаз" по предмету спору не існує. Тому будь-які його вказівки і повідомлення за підписом заступника начальника юридичного відділу юридичної сили не мають та на відносини по контракту від 04.06.1999 р. не поширюються. Контракт на підрядні роботи по будівництву газопроводу АТФ "Укргазбуд" укладав не з ДП "Укртрансгаз" а з його філією - Дирекцією з будівництва та експлуатації газопроводу "Джанкой - Феодосія - Керч".
Також судом першої інстанції встановлено, що заява, доповнення до заяви та лист-роз'яснення заступника юридичного відділу ДП "Укртрансгаз" знаходяться у протиріччі по суті та за формою. Заявник посилається на порядок оформлення прийомки виконаних субпідрядних робіт, визначений п. 4.3. Контрактом від 04.06.1999 р., а лист, що на його думку є доказом нововиявлених обставин, по суті встановлює новий порядок і передбачає новий документ, що підтверджує прийомку виконаних робіт - акт комісії.
Заявник намагається в односторонньому порядку змінити умови Контракту від 04.06.1999 р. в порушення ст. 162 ЦК України ( 1540-06 ), а не довести наявність нових обставин, оскільки замовник (Відповідач 2) у своєму відзиві на позовну заяву твердження Генпідрядника (Відповідача 1) про необхідність повторної прийомки по якості субпідрядних робіт і його відмову у підписанні актів КБ-2в ( v0416202-00 ) спростував і визнав, що субпідрядні роботи, які виконав ВТГО концерн "Сімекс" він до оплати прийняв, акти форми КБ-2в підписав, претензії до якості робіт у нього відсутні, вартість субпідрядних робіт Генпідряднику (АТФ "Укргазбуд") оплатив. Зважаючи на ці обставини Господарський суд м. Києва своїм рішенням від 26.03.2002 р. Відповідача 2 (Замовника) від відповідальності звільнив.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ні наказ N 9, ні відповідь ДП "Укртрансгаз" на лист Замовника не мають істотного значення для обставин, що стали предметом спору у зазначеній справі, оскільки відносини між Позивачем і Відповідачем 1 регулювалися умовами Контракту від 4 червня 1999 р., а не окремими наказами і листами, що надійшли у 2003 році, через півтора року після винесення рішення судом, які за своєю правовою природою не можуть змінити зобов'язання сторін по Контракту, та не можуть бути підставою для перегляду рішення.
Така позиція АТФ "Укргазбуд" протирічить ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) та судовій практиці, оскільки виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для перегляду рішення за правилами розділу XIII ГПК, а також і нові докази, які не були своєчасно подані сторонами не можуть визнаватися нововиявленими обставинами. Разом з тим, про наказ N 9 від 14.08.2000 р. Заявнику було відомо до розгляду справи у суді першої інстанції та винесення рішення судом, оскільки у своєму відзиві на позовну заяву N 02/102 від 01.02.2002 р. він зазначає: "У Замовника виникли претензії щодо якості виконаних робіт і їх вартості. Для підтвердження обсягів та якості виконання директором Дирекції з будівництва та експлуатації газопроводу "Джанкой - Феодосія - Керч" наказом N 9 від 14.08.2000 р. було утворено комісію..."
У апеляційній скарзі Заявника і постанові Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2002 р. також зазначається наказ N 9 від 14.08.2000 р. Однак Вищий господарський суд України своєю постановою від 12 березня 2003 р. цю постанову скасував, а рішення суду першої інстанції залишив без змін. Нововиявлені обставини повинні мати істотне значення для розгляду справи і не повинні бути відомі заявнику.
Аналізуючи перелічені факти та опираючись на матеріали справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що АТФ "Укргазбуд" про існування наказу N 9 від 14.08.2000 р. знав до 1 лютого 2002 р., а звернувся із заявою 10.11.2003 р. Заявник не мав підстав для пред'явлення цього наказу як доказу нових обставин у зв'язку із закінченням 2-х місячного строку, встановленого ст. 113 ГПК України ( 1798-12 ).
Судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку, апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 32, 43 ГПК України ( 1798-12 ) виніс постанову без об'єктивного розгляду матеріалів справи, не оцінив та не зазначив доказів, що встановлюють наявність нововиявлених обставин, які мають істотне значення для вирішення спору.
За таких обставин, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004 у справі N 7/96 скасувати.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 08.12.2003 у справі N 7/96 залишити без змін.