СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
05.02.2004
(Витяг)
У вересні 2001 р. Т. звернувся з позовом до Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта ім. Сташкова" Державної холдингової компанії "Павлоградвугілля" про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену одноразову допомогу. У позовній заяві позивач послався на те, що під час перебування в трудових відносинах із шахтою йому було заподіяно ушкодження здоров'я. Згідно з висновками медико-соціальної експертної комісії від 24 квітня та 17 жовтня 1996 р., його визнано інвалідом II групи та встановлено стійку втрату працездатності. Відповідно до наказу від 3 листопада 1999 р. N 1260 йому було нараховано одноразову допомогу в сумі 23 тис. 140 грн. Однак у місячний термін ця допомога виплачена не була. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2000 р. постановлено стягнути з відповідача на користь Т. зазначену суму одноразової допомоги. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасно виплачену одноразову допомогу.
Рішенням Першотравенського міського суду від 18 грудня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2002 р., у позові відмовлено.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Т., в якій порушено питання про їх скасування у зв'язку з недодержанням судом норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Як установив суд, рішенням Першотравенського міського суду від 21 квітня 2000 р. постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 23 тис. 140 грн. одноразової допомоги. Посилаючись на несвоєчасну виплату цієї суми на стадії виконання судового рішення, позивач просив стягнути з відповідача грошову компенсацію.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд обгрунтовано виходив з того, що за таких обставин заявлена вимога є безпідставною, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості стягнення з боржника грошової компенсації у зв'язку з несвоєчасним виконанням державною виконавчою службою судового рішення про стягнення грошових сум.
З огляду на наведене та керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Т. відхилила, а рішення Першотравенського міського суду від 18 грудня 2001 р. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2002 р. залишила без зміни.