Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України ( 436-15 ), кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: відшкодування збитків.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України ( 436-15 ), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною.
Статтею 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Відповідно частин 1, 2, 3 статті 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.
Згідно статті 623 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Згідно частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:
протиправної дії чи бездіяльності особи;
заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;
причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;
вини боржника.
Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання.
Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості.
У зв'язку із поверненням вугілля неналежної якості відповідач поніс витрати на загальну суму 34 101,36 грн., в тому числі: витрати на оплату вартості перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин, Львівської залізниці до станції Слов'яносербськ, Донецької залізниці в сумі 25 096,80 грн., що підтверджується квитанцією на групу вагонів N Е 569604 від 27.12.2006 р. та переліком N 38 від 27.12.2006 р., виданим залізницею; витрати на оплату за користування вагонами за час простою вагонів на території Бурштинської ТЕС в сумі 8706 грн., що підтверджується відомістю оплати за користування вагонами N 2345/2188 від 27.12.2006 р. та переліком N 30 від 29.12.2006 р., виданим залізницею; витрати на оплату за оформлення документів на відправлення вантажу в сумі 298,77 грн., що підтверджується накопичувальною карткою для додаткових зборів N 27.12.0874 від 27.12.2006 р. та переліком N 30 від 29.12.2006 р., виданим залізницею.
Про наявність причинного зв'язку між протиправною дією відповідача та збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.
Суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про існування всіх умов настання відповідальності за заподіяння збитків.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що юридична оцінка дана судами першої та апеляційної інстанцій обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2008 р. в справі N 39/101 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий, суддя: Ж.Бернацька
Судді: П.Гончарук
С.Шевчук