СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
21.06.2005
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: Барбари В.П. - головуючого, Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., за участі представників: Ш., Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" на постанову Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р. у справі N 12/298 за позовом акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Політрейд", товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Граніт" про стягнення 634500 грн., ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2002 р. акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль" (далі - АППБ "Аваль") звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Політрейд", товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Граніт" про відшкодування 634500 грн. збитків.
В обґрунтування вимог позивач вказував на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Граніт" (далі - ТОВ "Агрокомбінат "Граніт") за договором купівлі-продажу реалізувало товариству з обмеженою відповідальністю "Політрейд" (далі - ТОВ "Політрейд") цукор-пісок, який перебував у заставі, згідно із договорами застави від 23 листопада 2000 р., 17 жовтня 2001 р., від 24 жовтня 2001 р. та 1 листопада 2001 р., укладеними між ТОВ "Агрокомбінат "Граніт" та АППБ "Аваль" з метою забезпечення повернення кредиту ТОВ "Агрокомбінат "Граніт" за кредитним договором, укладеним з позивачем. Вважаючи, що неправомірні дії відповідачів позбавили Банк можливості задовольнити свої вимоги по кредитному договору за рахунок застави, керуючись ст. 17 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ), просили про задоволення позовних вимог.
ТОВ "Політрейд" позов не визнало, заперечуючи проти наведених вимог, вказувало на те, що посилання позивача на реалізацію ТОВ "Політрейд" згаданого цукру-піску було безпідставним і доказів про незаконну реалізацію цукру АППБ "Аваль" не надано.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27 вересня 2004 р. позов задоволено, стягнуто солідарно з ТОВ "Політрейд" та ТОВ "Агрокомбінат "Граніт" на користь АППБ "Аваль" 634500 грн. в рахунок відшкодування збитків. Постановлене судове рішення мотивовано тим, що ст. ст. 161, 162, 209 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок Закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання і одностороння заміна умов договору не допускаються, умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2004 р. зазначене рішення змінено. Ухвалено стягнути із ТОВ "Агрокомбінат "Граніт" на користь АППБ "Аваль" 634500 грн. заподіяної шкоди, а в задоволенні позову до ТОВ "Політрейд" відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2004 р. залишено без змін.
В основу постанови апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України покладено висновки про те, що ТОВ "Політрейд" не є боржником АППБ "Аваль", а Банк не є кредитором по відношенню до ТОВ "Політрейд" і між ними не було і немає ніяких договірних чи інших, встановлених законом зобов'язань. Разом з тим, у матеріалах справи є наданий АППБ "Аваль" розрахунок заборгованості за кредитним договором N 36 від 22 листопада 2000 р., що є підтвердженням неправомірної поведінки ТОВ "Агрокомбінат "Граніт" по невиконанню договірних зобов'язань в межах заявленого позову та на підставі ст. 203 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), і ст. 623 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р. з підстав неправильного застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
26 травня 2005 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою АППБ "Аваль" порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі їх розгляду, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування заявленого позову АППБ "Аваль" посилався на порушення відповідачами ст. 17 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) та ст. 203 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ).
Однак відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання перед кредитором, обов'язок по відшкодуванню завданих збитків покладається на боржника.
Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, в договірних стосунках АППБ "Аваль" перебував не з ТОВ "Політрейд", а з ТОВ "Агрокомбінат "Граніт", яке і повинно відшкодовувати завдані кредитору збитки.
Що стосується посилань в касаційній скарзі на ст. 440 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), то дана правова норма врегульовує правовідносини, які виникають із заподіяння позадоговірної шкоди.
Відповідно до пункту 1 статті 111-18 ГПК України ( 1798-12 ) Верховний Суд України за результатами розгляду справи має право залишити постанову без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова Вищого господарського суду України ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного, Судова палата не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р. - без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.