ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2004 Справа N 18/500
(постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.05.2004)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Остапенка М.І. суддів: Харченка В.М., Чабана В.В. (доповідач) у відкритому судовому засіданні за участю представників ТОВ "Південний торговий дім" Білоусова Н.В. Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" Дубчак С.Є. розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2003 р. у справі N 18/500 господарського суду м. Києва за позовом ТОВ "Південний торговий дім" до Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 323942,92 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Мандриченко О.В) від 18.07.2003 р. позов задоволено, стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Південний торговий дім" 297687,00 грн. заборгованості та 26255 грн., нарахованих відповідно до ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ), 3 відсотків річних з простроченої суми.
Київський апеляційний господарський суд (судді Кривда Д.С., Рябуха В.І., Гольцова Л.А.) переглянув вказане рішення і постановою від 01.10.2003 р. залишив його без змін.
Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вважає прийняті у справі судові рішення такими, що суперечать нормам матеріального права, тому просить їх скасувати і в позові відмовити.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України, встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний торговий дім" заявлено позов до Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 297687 грн. боргу та 3% річних від простроченої суми, що складає за розрахунками позивача 26255,02 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що 17.06.2002 р. за договором уступки права вимоги N 78/4 Спільне Українсько-російське підприємство "Інститут нових технологій" передало ТОВ "Південний торговий дім" право вимоги від ДК "Торговий дім "Газ України" виконання зобов'язання по сплаті 297687 грн. основного боргу та штрафних санкцій за договором на постачання природного газу N 10/16-771/1212-К/00 від 14.06.2003 р.
Про уступку права вимоги та необхідність погашення боргу він повідомив відповідача листом 14 червня 2003 р. за N 52/4, однак відповідач проігнорував його вимогу.
У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що до отримання від позивача у цій справі листа про уступку права вимоги від 14.06.2003 р., він, відповідно до ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ), здійснив взаємозалік зустрічних однорідних вимог, про що направив СП "Інститут нових технологій" заяву від 23.05.2003 р. N 31/15-354 а.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий та апеляційний господарські суди послалися на те, що угода про уступку права вимоги від 17.06.2002 р. N 78/4, яка укладена між Спільним Українсько-Російським підприємством "Інститут нових технологій" та ТОВ "Південний торговий дім" не суперечить закону, тому вимоги позивача є обґрунтованими.
Що стосується заперечень відповідача, то місцевий та апеляційний господарські суди зазначили, що ці заперечення спростовуються нижченаведеним. Так зокрема в своїх рішеннях суди посилаються на ухвалу господарського суду АРК від 16.12.2002 р. N 2-1/959-202, якою порушено справу про банкрутство спільного українсько-російського підприємства "Інститут нових технологій" за його ж заявою і покладено арешт на задоволення умов кредиторів по зобов'язанням, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди посилаються на те, що ухвалою господарського суду АРК від 14.01.2003 р. СП визнано банкрутом, а ухвалою цього ж суду від 08.04.03 р. та від 03.06.03 р. затвердженні реєстри вимог кредиторів, з яких вбачається, що відповідач у визначений законом не заявив до СП відповідних вимог.
Згідно договору про уступку права вимоги від 17.06.02 р. N 78/4 на який посилається місцевий та апеляційний господарські суди, спільно українсько-російське підприємство "Інститут нових технологій" уступило ТОВ "Південний торговий дім" право вимоги виконання по договору N 10/16-771/1212-к/00 від 14.06.00 р. не дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а дочірньою компанією "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України".
Будь-яких обґрунтувань щодо стягнення суми позову не з дочірньої компанії "Торговий дім "Газ України", а дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" ні в рішенні, ні в постанові апеляційного господарського суду немає.
Слід зазначити, що договір постачання природного газу від 14.06.2000 р. N 10/16-771/1212-к/00, укладено спільним Українсько-Російським підприємством "Інститут нових технологій" не з дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а з дочірньою компанією "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (а.с. 11, 12).
У цій справі звертає на себе увагу та обставина, що у позовній та в повідомленні від 14.06.2003 р. N 52/4 про те, що сума боргу відповідача перед позивачем виникла на підставі договору поставки від 14.06.2003 р. N 10/16-771/1212-к/00 та договору уступки права вимоги по цьому договору від 17.06.2002 р. (а.с. 7, 19 - на аркуші 19 міститься два документи: квитанція про відправку поштової кореспонденції та повідомлення від 14.06.2003 р. N 52/4).
У відзиві на позовну заяву, відповідач ніби і не бачить ці недоречності, разом з тим стверджує, що по договору від 14.06.2003 р. N 10/16-770 СП "Інститут нових технологій" має перед ним заборгованість на ту ж саму суму, тому він в порядку ст. 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) здійснив погашення зустрічного однорідного боргу.
Враховуючи вказані обставини та ту обставину, що вимога про сплату боргу від позивача була надіслана відповідачу після визнання Спільного Українсько-Російського підприємства "Інститут нових технологій" банкротом, не виключно, що договір про уступку права вимоги від 17.06.2002 р. було ухвалено після визнання СП банкрутом.
З'ясування вказаних обставин має суттєве значення для вирішення цього спору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2003 р. та рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2003 р. у справі N 18/500 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суддів.