ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА Іменем України
10.07.2003 Справа N 8/1-03
(постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.12.2003)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. - головуючого, Дерепи В.І., Козир Т.П., за участю представників сторін: позивача - Козюберди В.І. дов. від 01.07.2003 року N 99, відповідача - Петренко І.А. дов. від 09.07.2003 року N 2448,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Торгівельна фірма "Продсервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2003 року у справі за позовом ТОВ "Торгівельна фірма "Продсервіс" до ЗАТ "Фоззі" про стягнення боргу, ВСТАНОВИВ:
В грудні 2002 року ТОВ "Торгівельна фірма "Продсервіс" звернулось до суду з позовом про стягнення боргу до ЗАТ "Фоззі".
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки від 2 жовтня 2002 року N 10-ПС, просив стягнути з ЗАТ "Фоззі" 100040 гривень 09 коп. основного боргу і 224559 гривень 90 коп. неустойки.
Рішенням господарського суду Київської області від 21 лютого 2003 року позов задоволено частково.
З ЗАТ "Фоззі" на користь позивача стягнено 11 коп. основного боргу, 8071 гривню 51 коп. пені і 216405 гривень 97 коп. штрафу.
В частині стягнення основного боргу в сумі 100039 гривень 98 коп. позовне провадження припинено за відсутністю предмету спору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2003 року рішення суду змінено.
З ЗАТ "Фоззі" на користь ТОВ "Торгівельна фірма "Продсервіс" стягнено 11 коп. основного боргу і 8071 гривню 51 коп. пені. В частині стягнення 60039 гривень 98 коп. провадження у справі припинене за відсутністю предмету спору. В іншій частині в позові відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ "Торгівельна фірма "Продсервіс" просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 178 і 179 ЦК України ( 1540-06 ) та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ).
Зазначає, що договором передбачено два види неустойки за різні порушення зобов'язання: за прострочення оплати товару понад 10 днів - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день, а за прострочення оплати понад 30 днів - штраф в розмірі 100 відсотків вартості неоплаченого товару.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 2 жовтня 2001 року між сторонами укладено договір N 10-ПС, за яким позивач зобов'язався поставити відповідачу товар за накладними з відстрочкою платежу на 10 днів з моменту його одержання, а відповідач - прийняти і оплатити товар в обсягах і за цінами, зазначеними в накладних.
ЗАТ "Фоззі" свої зобов'язання не виконало і несвоєчасно розраховувалося за кожну партію одержаних продуктів харчування.
Основний борг, за винятком 11 коп., відповідач сплатив в повному обсязі вже після звернення до суду.
Тому в частині стягнення основного боргу провадження у справі обгрунтовано припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) за відсутністю предмету спору.
Позивач просив стягнути неустойку, яка складалася з 8071 гривні 51 коп. пені і 216405 гривень 97 коп. штрафу.
Відмовляючи в позові в частині стягнення штрафу, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що штраф за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань як різновид неустойки за правилами ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Дійсно, і штраф, і пеня є різновидами неустойки.
Відповідно до ст. 179 ЦК України ( 1540-06 ) неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Судом встановлено, що за порушення зобов'язань сторони встановили два види відповідальності залежно від терміну прострочення платежу: п.6.1 договору - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості товару за кожний день прострочення оплати, п.6.2 - штраф в розмірі 100 відсотків неоплаченої вартості товару, якщо прострочення оплати склало більше 30 днів.
І саме за таким принципом розраховано суму неустойки. При цьому враховано також і строк позовної давності для вимоги про стягнення пені.
За таких обставин місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про обгрунтованість вимоги про стягнення неустойки і задовольнив позов в цій частині.
Ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) встановлено обмеження щодо розміру пені.
Застосування штрафу як виду неустойки названий Закон ( 543/96-ВР ) не регулює.
Тому суд апеляційної інстанції безпідставно застосував ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) до спірних правовідносин в частині стягнення штрафу за прострочення платежу понад 30 днів.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Київської області відповідає вимогам закону і обставинам справи, отже, підстав для його зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2003 року.
Рішення господарського суду Київської області від 21 лютого 2003 року залишити без зміни.