СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
05.06.2003
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України <...>, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Кредитної спілки "К." (далі - Кредитна спілка) до П-ва С.В. про стягнення боргу, встановила:
У квітні 2001 року Кредитна спілка звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 9 квітня 1998 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики. Згідно укладеної угоди П-ов С.В. отримав 1000 грн. терміном на 1 місяць зі сплатою 7,25% за користування позикою.
Однак ні в обумовлений угодою термін, ні на час звернення позивача з позовом до суду відповідач борг та відсотки за користування позикою не сплатив. Сума відсотків на даний час складає 2610 грн. Крім того, угодою було передбачено нарахування пені у розмірі 0,2% за кожний день прострочки сплати боргу, що за останні 6 місяців складає 360 грн.
Враховуючи викладене, Кредитна спілка просила стягнути на їх користь 3970 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2001 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2002 року зазначене рішення суду скасоване та постановлено нове рішення - позов Кредитної спілки задоволено частково. Стягнуто з П-ва С.В. на користь Кредитної спілки 2010 грн. 94 коп. боргу за договором позики та 51 грн. державного мита на користь держави.
В касаційній скарзі П-ов С.В. просить скасувати ухвалене в справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що Кредитна спілка звернулась до суду в межах трирічного терміну, передбаченого ст. 71 ЦК України ( 1540-06 ).
Між тим, задовольняючи частково позовні вимоги Кредитної спілки, суд в порушення вимог ст. ст. 202, 203 ЦПК України ( 1502-06 ), фактично не з'ясував характер правовідносин, які склались між сторонами та не визначив і не застосував матеріальний закон, який регулює їх правовідносини.
Судом не було не встановлено, чи мала право Кредитна спілка на укладення договорів позики на умовах оплатності.
Крім того, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з П-ва С.В. 51 грн. державного мита, не звернув уваги на те, що останній є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи і відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" ( 7-93 ) звільняється від його сплати.
За таких обставин ухвалені в справі рішення не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу П-ва С.В. задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2001 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2002 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ярема
Суддя-доповідач В.Кривенко