ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 27/477-03
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін:
позивача Горустович Д.Б. - дов. від 15.05.2004 р.
відповідача Мар'яновська О.П. - дов. від 29.08.2003 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
на постанову від Харківського апеляційного господарського суду 25.12.2003 р.
у справі N 27/477-03 господарського суду Харківської області
за позовом Спільного підприємства Закритого акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Відділення державного казначейства у м. Харкові
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 924413,62 грн. та 51228,8 грн. процентів
Спільне підприємство Закритого акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Відділення державного казначейства у м. Харкові про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 924413,62 грн. та процентів в сумі 51228,8 грн., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним бюджетним (експортним) відшкодуванням податку на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками господарської діяльності позивача у грудні 2002 р. виникла бюджетна заборгованість з податку на додану вартість, яка відповідно до приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) підлягає відшкодуванню.
Господарський суд Харківської області рішенням від 17 листопада 2003 року (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задовольнив частково, та стягнув з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства Закритого акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС" суму податку на додану вартість за грудень 2002 р. в розмірі 924413,62 грн., та суму процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 36692,45 грн.; 1700 грн. витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи факту існування суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та наявністю у позивача права на таке відшкодування відповідно до приписів підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Харківський апеляційний господарський суд у складі головуючого Філатова Ю.М., Івакіної В.О., Сіверіна В.І., постановою від 25 грудня 2003 року залишив перевірене рішення господарського суду Харківської області без змін, а апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - без задоволення, з тих самих підстав.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення та постанову у справі, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивачем неправомірно визначені відсотки нараховані на суми, які були несвоєчасно відшкодовані з бюджету. Крім того, скаржник посилається на те, що судом не прийнято до уваги, що підприємству у встановлені строки не провадилося відшкодування податку на додану вартість з тих підстав, що щомісячно склалася складна ситуація з забезпечення надходжень до бюджету, та це не пов'язано з неправильними діями СДПІ ВПП у м. Харкові. На думку скаржника, судом, в порушення положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судові витрати покладені тільки на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, не беручи той факт, що позов задоволено частково, а тому судові витрати повинні покладатися на обидві сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. В доповненні до касаційної скарги СДПІ ВПП у м. Харкові з посиланням на статтю 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) зазначає, що оскільки дана норма не містить вимог щодо нарахування процентів на суму експортного відшкодування при простроченні такого відшкодування і не відсилає до порядку відшкодування податку на додану вартість визначеного п.7.7.3 п.7.7 статті 7, як було передбачено раніше п.8.2, 8.3 Законом N 168 у редакції до 11.05.2000 р., то експортери, строк експортного відшкодування для яких був прострочений, не мають право на отримання процентів за його прострочення.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову Харківського апеляційного господарського суду у даній справі залишити без змін з підстав, якими вона мотивована.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Харківської області та постанові Харківського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, постанови касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарським судом чи відхилені ним, вирішувати питання достовірності, переваги доказів, збирати або додатково перевіряти докази.
Під час розгляду справи господарським судом Харківської області з'ясовано та підтверджено при здійсненні апеляційного провадження Харківським апеляційним господарським судом, що позивачем до органу податкової служби у відповідності до приписів законодавства була надана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2002 р.
В даній декларації заявлено до відшкодування з бюджету сум ПДВ у розмірі 1045310 грн. В декларації зазначено, що 295762 грн. повинно було бути перераховано на рахунок позивача протягом 30 календарних днів після подання декларації (з посиланням на Розрахунок експортного відшкодування), а 749548 грн. - шляхом зменшення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів.
Актом документальної позапланової перевірки підприємства позивача з питання правомірності визначення задекларованих до відшкодування з бюджету сум ПДВ за жовтень-грудень 2002 р. N 134/33-1 від 21.033.2003 р., встановлено, що сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню за грудень 2002 р., складає 1045310 грн. Отже, перевіркою підтверджені дані, зазначені позивачем у податковій декларації.
Матеріалами справи підтверджено, що листом від 27.08.2003 р. N 7216/10/19-313 перший відповідач повідомив позивача про проведення відшкодування ПДВ в сумі 61245 грн. в рахунок сплати пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності (висновок відповідача від 21.08.2003 р.).
Листом N 597 від 04.06.2003 р. позивач звернувся до першого відповідача з проханням провести залік з ДП "ХЕМЗ" в сумі 59651,38 грн. за рахунок ПДВ, підлягаючи відшкодуванню за грудень 2002 р., що і було зроблено відповідачем (висновок відповідача від 23.06.2003 р.).
Право позивача на експортне відшкодування виникло у зв'язку з тим, що останній здійснив операцію з продажу товарів і вивіз ці товари за межі митної території України.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України визначені статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Приписами підпункту 8.1. статті 8 названого Закону передбачено право платника податку, який здійснює згадані експортні операції і подає розрахунки експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, на отримання такого відшкодування.
Відповідно до вимог підпункту 8.6. статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.
Згідно підпункту 6.2.1. статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Частина 3 статті 6 цього Закону визначає, що товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, строк для здійснення бюджетного відшкодування після подачі декларації наступив, у зв'язку з чим позивач отримав право на відшкодування суми бюджетної заборгованості, проте, станом на день звернення з позовом та розгляду спору як місцевим, так і апеляційною інстанцією, вищезазначені суми відшкодування на рахунок позивача не перераховані.
Згідно з підпунктом 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.3 цієї ж норми у разі коли за результатами звітного періоду наявне від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
У підпункті 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) передбачено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю на яку нараховуються проценти на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) із змінами та доповненнями ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) від 03.04.97 р.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки порядок обчислення, сплати, дату виникнення податкових зобов'язань, право платника на податковий кредит, порядок і строки відшкодування з бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), а факти наявності бюджетної заборгованості з податку на додану вартість встановлені судами попередніх інстанцій.
Експортне відшкодування є різновидом бюджетного відшкодування, а тому судами були вірно застосовані приписи підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
З урахуванням викладеного, переглянута постанова Харківського апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а відтак відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги Державної податкової інспекції. З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5 , 111-7 , 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2003 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 р. у справі N 27/477-03 залишити без змін, а касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - без задоволення.