СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.06.2004 Справа N 3/219
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>,
за участю представників <...>,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Торговий дім "ЛМК", ВСТАНОВИЛА:
У липні 2003 року ТОВ "Торговий дім "ЛМК" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Лубенської об'єднаної ДПІ та відділення державного казначейства Лубенського району Полтавської області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2002 року - квітень 2003 року та пені на загальну суму 1341125 грн. 26 коп. Заявою від 3 вересня 2003 року позивач збільшив суму позовних вимог і просив стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2002 року - червень 2003 року, пеню та збитки на загальну суму 2467926 грн. 04 коп. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що у результаті експортної діяльності у позивача виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вказаний вище період. У зв'язку з невчасним відшкодуванням просив стягнути пеню, а також збитки, виплачені за надання правової допомоги.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10 вересня 2003 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1837000 грн. 57 коп. у відшкодування податку на додану вартість за податковими деклараціями за грудень 2002 року - червень 2003 року разом з відсотками за несвоєчасність відшкодування 170833 грн. 33 коп. збитків. В іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.
Рішення мотивовано тим, що згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) підлягає відшкодуванню з бюджету сума податку за грудень 2002 року - червень 2003 року у розмірі 1793275 грн., а також відсотки у сумі 43725 грн. 57 коп. Крім того, підлягає стягненню 170833 грн. 33 коп. збитків, виплачених за надання правової допомоги. У частині позову про відшкодування сум 213918 грн. та 244647 грн., задекларованих у строчці 25 податкових декларацій за травень і червень 2003 року, вимоги залишено без розгляду, оскільки терміни відшкодування цих сум ще не настали.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2003 року вищевказане рішення суду змінено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2127728 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з грудня 2002 року по червень 2003 року та 39799 грн. 68 коп. відсотків за несвоєчасність відшкодування, а також 170833 грн. 33 коп. збитків. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова обґрунтована тим, що стягненню підлягають суми податку у розмірі 2127728 грн. (за винятком податку на додану вартість за грудень 2002 року в сумі 123850 грн., завищення якого встановлено податковим повідомленням-рішенням ДПІ від 25 липня 2003 року).
Постановою Вищого господарського суду України від 4 березня 2004 року N 3/219 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2003 року та рішення господарського суду Полтавської області від 10 вересня 2003 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому зазначено, що висновки суду апеляційної інстанції щодо законності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2127728 грн. (за винятком податку на додану вартість за грудень 2002 року в розмірі 123850 грн., завищення якого встановлено податковим повідомленням-рішенням Лубенської об'єднаної ДПІ від 25 липня 2003 року) є такими, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства. Факт невідшкодування позивачу податку на додану вартість за спірний період у строки, передбачені ст. 7, 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), встановлено господарськими судами і відповідачами не заперечується. Що стосується стягнення з державного бюджету збитків, заподіяних неправомірними діями посадових осіб органів ДПІ, то судами не досліджено питання щодо обґрунтування розміру заподіяної шкоди, не з'ясовано, які конкретні послуги було надано позивачу приватним підприємцем Іщенком І.М., за яку конкретну роботу останньому сплачено 170833 грн. 33 коп. (акти здачі-приймання робіт за договором відсутні в матеріалах справи). Крім того, не досліджено питання причинного зв'язку між оплатою послуг приватного підприємця Іщенка І.М. у сумі 170833 грн. 33 коп. та ненаданням висновку про відшкодування податку на додану вартість органами ДПІ.
Ухвалою Верховного Суду України від 27 травня 2004 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 4 березня 2004 року N 3/219 за касаційною скаргою ТОВ "Торговий дім "ЛМК", де поставлено питання про скасування цієї постанови та залишення без змін постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2003 року. Посилання зроблені на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України.
Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 4 березня 2004 року N 3/219 - зміні з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Висновок Вищого господарського суду України щодо законності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2127728 грн. є таким, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам законодавства. Факт невідшкодування позивачу податку на додану вартість за спірний період у строки, передбачені статтями 7, 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), встановлено господарськими судами і відповідачами не заперечувались.
Усі питання, які запропоновано з'ясувати під час нового судового розгляду, фактично стосуються доводів позивача щодо спричинення збитків неправомірними діями посадових осіб органів податкової служби.
Таким чином, відсутні підстави, передбачені ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ), для скасування постанови апеляційної інстанції у повному обсязі, оскільки висновки щодо стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, є правильними.
З урахуванням наведеного касаційну скаргу ТОВ "Торговий дім "ЛМК" слід задовольнити частково - постанову Вищого господарського суду України від 4 березня 2004 року N 3/219 змінити: скасувати її в частині скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2003 року щодо вирішення справи за позовною вимогою про стягнення бюджетної заборгованості та відсотків, а постанову апеляційного суду в цій частині - залишити в силі. У решті постанову Вищого господарського суду України залишити без змін.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ТОВ "Торговий дім "ЛМК" задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 4 березня 2004 року N 3/219 у частині скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2003 року щодо вирішення справи за позовною вимогою про стягнення бюджетної заборгованості та відсотків скасувати, а постанову апеляційного суду в цій частині - залишити в силі. У решті постанову Вищого господарського суду України залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.