ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N 25/230
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
на постанову від 17 листопада 2004 р. Київського апеляційного Господарського суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн ЛТД"
до 1) Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва 2) Відділення державного казначейства у Голосіївському районі м. Києва
про стягнення 4838145 грн. бюджетної заборгованості та 12869,63 грн. процентів
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача: Герасимчук О.П. дов. від 30.11.04.
від відповідача 1:
Нікітін О.С. дов. від 04.01.05 N 14/8/10-107,
Венгер Г.О. дов. від 18.01.05 N 310/9/10-107.
від відповідача 2: не з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн ЛТД" у червні 2004 року заявлений позов, з урахуванням уточнень про зменшення позовних вимог, до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та Відділення державного казначейства у Голосіївському районі м. Києва про відшкодування з бюджету 1559791 грн. податку на додану вартість за грудень 2003 р. та березень 2004 р. та 12869,63 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками господарської діяльності позивача виникла бюджетна заборгованість з податку на додану вартість, яка відповідно до приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) підлягає відшкодуванню і оскільки сума бюджетного відшкодування не була відшкодована у встановлені Законом терміни, то відповідно до вимог частини 5 підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ця сума є бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120 % від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, упродовж строку дії, включаючи день погашення.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28 липня 2004 року, ухваленим суддею Морозовим С.М. позовні вимоги про відшкодування з бюджету 1559791 грн. податку на додану вартість та 12869,63 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ задоволені повністю. Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи факту існування суми бюджетної заборгованості з ПДВ, що підлягає відшкодуванню відповідно до вимог підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), та не відшкодування цієї суми позивачеві у встановлені Законом терміни.
Київський апеляційний господарський суд у складі головуючого Шипка В.В. та суддів Нечитайла О.М., Дикунської С.Я. постановою від 17 листопада 2004 року перевірене рішення Господарського суду м. Києва скасував в частині стягнення 12869,63 грн. процентів, нарахованих за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнив частково. Постанова апеляційної інстанції вмотивована доведеністю матеріалами справи факту існування суми бюджетної заборгованості з ПДВ, що підлягає відшкодуванню відповідно до вимог підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), та не відшкодування цієї суми позивачеві у встановлені Законом терміни. В частині скасування рішення про стягнення 12869,63 грн. процентів, нарахованих за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість постанова вмотивована приписами статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість", яка не містить припису щодо нарахування процентів на суму затриманого експортного відшкодування.
Державна податкова інспекції у Голосіївському районі м. Києва вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням матеріального та процесуального права. Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі і відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог в частині відшкодування з бюджету 1559791 грн. податку на додану вартість. Податкова служба посилається на помилкове незастосування судом приписів статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), порушення приписів статті 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) в редакції від 17.06.2004 р. ( 1801-15 ). При цьому податкова інспекція зауважує, що погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла станом на 1 червня 2004 року і не відшкодована на день введення в дію Закону України від 17.06.2004 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1801-15 ), здійснюється шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років. Окрім того, на думку заявника, судом порушені приписи процесуального права, зокрема статті 4, 4-2, 4-3, 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн ЛТД" та від Відділення державного казначейства у Голосіївському районі м. Києва відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Під час розгляду справи, господарським судом м. Києва встановлено та підтверджено під час здійснення апеляційного провадження, що внаслідок поданих до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва декларацій з податку на додану вартість за грудень 2003 та березень 2004 року, позивачеві підлягало до відшкодування 1559791 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ, яка фактично позивачеві не відшкодована. Водночас встановлено, що сплинув визначений приписами Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) строк проведення відшкодування позивачеві ПДВ за деклараціями грудня 2003 р. та березня 2004 р. Господарським судом м. Києва встановлено, що проценти, нараховані позивачем на суму бюджетного відшкодування складають 12869,63 грн. У підпункті 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що діяла на дату виникнення бюджетної заборгованості. Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України визначені статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість". Приписами підпункту 8.1. статті 8 названого Закону передбачено право платника податку, який здійснює згадані експортні операції і подає розрахунки експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, на отримання такого відшкодування. Відповідно до вимог підпункту 8.6. статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підприємства мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних інтересів. У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом права підприємства на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після подачі декларації. Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за даної обставини платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Оформлення бюджетної заборгованості облігаціями відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) є лише одним із способів її погашення, який може застосовуватися поряд із встановленим статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) порядком бюджетного відшкодування, і не є примусовим. Згідно Основних умов випуску облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2003 року N 2014 ( 2014-2003-п ), основні умови випуску облігацій є публічною пропозицією платникам податків щодо оформлення простроченої бюджетної заборгованості, яка утворилася на 1 листопада 2003 року і не відшкодована до 1 січня 2004 року, облігаціями внутрішньої державної позики. Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки порядок обчислення, сплати, дату виникнення податкових зобов'язань, право платника на податковий кредит, порядок і строки відшкодування з бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.97 р. Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) із змінами та доповненнями ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно законами про оподаткування.
В частині відмови у позові про стягнення 12869,63 грн., нарахованих за затримку порушення терміну проведення експортного відшкодування, постанова не оскаржена позивачем. Рішення і постанова апеляційної інстанції у переглянутій частині відповідають приписам чинного законодавства, а відтак відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5 , 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2004 р. у справі N 25/230 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - без задоволення.