З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.
За п.п. 2 п. 3.4 договору N 79-2-КН/035 від 04.05.2005 сторони домовилися, що до 5 числа кожного місяця складають додатки до даного договору, в яких обумовлюють кількість товару та його ціну.
Суди не дослідили обставини перерахування позивачем - ТОВ "КарпатПолімер" за платіжним дорученням за N 8040 від 15.09.2005 952021,46 грн. та відповідність такого перерахування в повній сумі умовам договору N 79-2-КН/035 від 04.05.2005.
Судами попередніх інстанцій не досліджено умови договору N 79-2-КН/035 від 04.05.2005 та не вивчено питання дійсності права вимоги за умовами договору N 79-2-КН/035 від 04.05.2005 у позивача на дату укладення договору N 30/09 уступки (купівлі-продажу) права вимоги (цесії) на 30.09.2005.
Відповідно до п. 3 статті 512 ЦК України ( 435-15 ) кредитор у зобов'язанні не може бути змінений, якщо це встановлено договором або законом.
Пункт 9.4 договору поставки продукції за N 79-2/КН/035 від 04.05.2005 передбачає, що жодна із сторін не має права передавати права, обов'язки та інформацію по договору третій особі без згоди на те другої сторони.
Судами не перевірено повноваження директора ТОВ "КарпатПолімер" на укладення договору цесії відповідно до статутних документів товариства та рішень зборів його учасників.
Колегія суддів звертає увагу на пункт 3 статті 509 ЦК України ( 435-15 ), який встановлює, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, які входять до предмету доказування у цій справі, є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ).
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2006 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 у справі N 3/256 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд згідно п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) до господарського суду Івано-Франківської області.
Встановлене першою інстанцією за наслідками нового судового дослідження обставин справи за наявними і додатково витребуваними доказами має бути враховано при новому розгляді позовних вимог про недійсність правочину та стягнення коштів.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини у даній справі і в залежності від встановленого та у відповідності до закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "КарпатПолімер" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 у справі N 3/256 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 у справі N 3/256 скасувати.
Справу N 3/256 передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий С.Самусенко
Судді Н.Панченко Г.Савенко