З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.
За п.п. 2 п. 3.4 договору N 79-2-КН/035 від 04.05.2005 сторони домовилися, що до 5 числа кожного місяця складають додатки до даного договору, в яких обумовлюють кількість товару та його ціну.
Господарськими судами попередніх інстанцій було досліджено обставини перерахування ТОВ "КарпатПолімер" за платіжним дорученням за N 8040 від 15.09.2005 952021 грн. 46 коп. та відповідність такого перерахування в повній сумі умовам договору N 79-2-КН/035 від 04.05.2005, а також досліджено умови зазначеного договору N 79-2-КН/035 від 04.05.2005 та вивчено питання дійсності права вимоги за його умовами у ТОВ "КарпатПолімер" на дату укладення договору N 30/09 уступки (купівлі-продажу) права вимоги (цесії) від 30.09.2005.
Суди встановили, що додаток до договору N 79-2-КН/035 від 04.05.2005 на вересень 2005 року був відсутній, а отже сторонами не було досягнуто згоди по ціні та кількості продукції.
Згідно досліджених матеріалів та встановлених обставин справи господарськими судами кошти у сумі 952 021 грн. 46 коп. за платіжним дорученням N 8040 від 15.09.2005 були перераховані ТОВ "КарпатПолімер" на користь ТОВ "Карпатнафтохім" поза межами договірного зобов'язання, тобто безпідставно.
Згідно статті 1212 ЦК України ( 435-15 ) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Також, суди встановили, що у ТОВ "Карпатнафтохім" на момент укладення договору N 30/09 уступки права вимоги (цесії) від 30.09.2005 був відсутній обов'язок поставити на користь ТОВ "КарпатПолімер" соду каустичну, а отже вказане зобов'язання щодо поставки товару не могло бути предметом договору уступки права вимоги (цесії).
Згідно ст. 514 ЦК України ( 435-15 ) до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судами, у ТОВ "КарпатПолімер" були відсутні права кредитора, що стали предметом спірного договору уступки права вимоги.
Відповідно до п. 3 статті 512 ЦК України ( 435-15 ) кредитор у зобов'язанні не може бути змінений, якщо це встановлено договором або законом.
Пункт 9.4 договору поставки продукції за N 79-2/КН/035 від 04.05.2005 передбачає, що жодна із сторін не має права передавати права, обов'язки та інформацію по договору третій особі без згоди на те другої сторони.
Суди встановили, що належних доказів такої згоди другої сторони матеріали справи не містять.
Господарськими судами попередніх інстанцій визначено, що директор ТОВ "КарпатПолімер" вийшов за межі своїх повноважень виконавчого органу товариства, порушивши рішення вищого органу управління товариством - зборів учасників, згідно якого забороняється перерахування контрагентам сум понад необхідні для сплати за вже поставлену продукцію, а також передбачається необхідність попереднього погодження із засновниками укладення угод на суму більше 100 000 грн. (протоколи NN 14, 15 від 19.08.2005 та від 17.09.2005).
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що під час нового розгляду справи, судом першої інстанції було виконано вказівки господарського суду касаційної інстанції згідно ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), всебічно, повно і об'єктивно з'ясовано обставини у даній справі і вирішено спір у відповідності до закону.
Враховуючи всі встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийняті рішення та постанова містять вірні висновки про стягнення згідно ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) безпідставно отриманих коштів і про порушення та недотримання в момент вчинення договору N 30/09 уступки права вимоги (цесії) від 30.09.2005 статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання даного договору недійсним відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України.
Враховуючи вищезазначене, посилання ТОВ "Карпатнафтохім" в касаційній скарзі на порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає оскаржувану постанову, якою рішення господарського суду першої інстанції залишено в силі, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Карпатнафтохім" залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 у справі N 3/256-13/194 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Карабань
Судді С.Самусенко В.Чабан