Чинність цього Закону поширюється на:
1) сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, перелічених у статтях 6 і 9, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи на території інших держав впродовж воєнних дій та конфліктів;
сім'ї загиблих під час Великої Вітчизняної війни осіб з числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, сім'ї загиблих працівників госпіталів і лікарень міст Ленінграда, Сталінграда, Одеси, Севастополя.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, перелічених у цій статті, належать:
утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;
батьки;
подружжя, яке не взяло повторний шлюб, незалежно від того виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;
діти, батьки яких загинули або пропали безвісти;
2) дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.