СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
27.06.1989
(Витяг)
Вироком судової колегії Дніпропетровського обласного суду Л. і С. засуджено за пп. "а" і "ж" ст. 93, ч. 3 ст. 142 і ч. 2 ст. 145 КК України ( 2001-05 ) за те, що, перебуваючи в стані сп'яніння, вони вночі проникли в будинок В., щоб заволодіти її майном, і в процесі розбійного нападу на потерпілу забрали в неї 1900 крб., а потім з користі вбили її. Після цього з метою приховання злочину вони підпалили будинок.
Розглянувши справу в касаційному порядку, судова колегія змінила вирок з таких підстав.
Як вказано в її ухвалі, фактичні обставини злочину повністю доведені зібраними у справі доказами. Оскільки Л. і С. вчинили умисне вбивство з користі під час розбійного нападу, а також знищили і пошкодили особисте майно потерпілої шляхом підпалу, їх злочинні дії вірно кваліфіковано за п. "а" ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 145 КК України ( 2001-05 ). Разом з тим, судова колегія Верховного Суду України дійшла висновку, що кваліфікація дій засуджених за п. "ж" ст. 93 КК України є невірною, і виключила її з вироку.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 6 постанови N 9 Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1981 р. "Про практику застосування судами України законодавства в справах про умисне вбивство", кваліфікація даного злочину, вчиненого під час розбійного нападу, за п. "ж" ст. 93 КК України ( 2001-05 ) (як вбивства з метою приховання злочину) є зайвою, оскільки в таких випадках всі дії засуджених спрямовані на заволодіння майном (тобто вчинюються з корисливих мотивів) і повністю охоплюються п. "а" цієї статті. Умисне знищення і пошкодження майна шляхом підпалу, вчинене засудженими з метою приховання злочину, одержало самостійну кваліфікацію за ч. 2 ст. 145 КК України.