З правового аналізу матеріалів справи не випливає, що Підприємець звернувся до господарського суду щодо спору, пов'язаного з його підприємницькою діяльністю.
Набуття М.В.І. статусу суб'єкта підприємницької діяльності (фізичної особи - підприємця) не є підставою визначення його правового статусу у будь-якому випадку як підприємця, оскільки цей правовий статус поширюється лише на ту частину його діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Відповідно до п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
За змістом п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Отже, всупереч наведених правових положень, під час розгляду справи по суті попередніми судовими інстанціями не було здійснено належної юридичної оцінки дій позивача, який діяв від імені і в інтересах фізичних осіб - співвласників спірного майна.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.
Згідно ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
За змістом ст. 38 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
З правового аналізу викладених норм вбачається, що вирішуючи спір по суті господарський суд мав з'ясувати правовий статус сторін.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що судом першої інстанції справу було розглянуто по суті без участі представника Підприємства в оренді якого, за його твердженням, перебуває частина спірного майна.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року ( 995_004 ), ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.
Так, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені в ст. 4-2 (Рівність перед законом і судом) та 4-3 (Змагальність) Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому, забезпечення участі сторін та інших процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення апеляційною інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Агрофірма "Будаки" задовольнити частково.
Рішення від 21.07.06 господарського суду Одеської області та постанову від 24.10.06 Одеського апеляційного господарського суду у справі N 28/270-06-6627 господарського суду Одеської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Є.Першиков
Судді Г.Савенко І.Ходаківська