Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Судами при розгляді даної справи встановлено, що Київською міською радою не приймалося рішення про надання або відмову в наданні спірної земельної ділянки позивачу.
Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу надати в користування земельну ділянку на підставі договору оренди за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України ( 254к/96-ВР ) права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Укладення між позивачем та Київською міською радою договору резервування земельної ділянки та його умови в будь-якому разі не повинні суперечити та не змінюють вимог законодавства щодо порядку надання земельних ділянок в оренду, зокрема, щодо обов'язковості прийняття радою відповідного рішення.
Недотримання ж радою вимог земельного законодавства та неприйняття нею рішення не може бути підставою для порушення судами земельного законодавства. А порушені права позивача підлягають захисту способами передбаченими ст. 152 ЗК України ( 2768-14 ) з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ).
Тобто задовольняючи позов, суди не врахували право ради самостійно визначити висновки по розгляду питання щодо надання в користування земельної ділянки, а також компетенцію суду відповідно до чинного законодавства лише щодо спонукання ради розглянути подане клопотання без визначення судом певного змісту висновку рішення сесії.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про неправомірність часткового задоволення позову, тому рішення і постанова підлягають частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні вказаної вище частини позовних вимог.
Судові витрати підлягають покладенню на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ).
Керуючись ст.ст. 49, 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2004 у справі N 24/791-43/586 скасувати.
3. Позовні вимоги в частині зобов'язання Київської міської ради укласти та зареєструвати договір оренди з ТОВ "Антарес-Компані" земельної ділянки розміром 0,7343 га за адресою - м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 37 строком на 25 років залишити без задоволення.
4. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 у справі N 24/791-43/586 скасувати в цій же частині.
5. В решті рішення та постанову залишити без змін.
6. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на стягнення з ТОВ "Антарес-Компані" судових витрат у встановленому законом порядку.