ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА Іменем України
06.08.2003 Справа N 20/76
(Витяги)
Рішенням господарського суду від 21.05.2003 державному підприємству <...> відмовлено у задоволенні позову до відкритого акціонерного товариства.
Оскаржуючи рішення господарського суду, ДП просить рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема порушено п. 1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), п. 6.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) <...>.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вибачаються, що за отриману у вересні 1999 р. електроенергію за згодою сторін ВАТ <...> розрахувався з постачальником електроенергії власними векселями на суму 7849598,73 грн. <...>.
За електроенергію, отриману у жовтні - грудні 1999 р., ВАТ <...> розрахувався власними векселями <...>, передано 9 векселів на суму 8597830,77 грн.
ДП та ВАТ <...> 14.06.99 укладено договір на постачання електроенергії.
Згідно пункту 3 договору (Порядок розрахунків) та додатків до угоди ціна електроенергії визначена з врахуванням нульової ставки ПДВ, що відповідає вимогам п. 11.6 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Пунктом 3.5 угоди передбачено, що розрахунки за електроенергію здійснюються грошовими коштами, а за згодою сторін можливі інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству. Тобто зазначена угода передбачає альтернативну форму розрахунків як грошовими коштами, так і інші засоби розрахунків.
В актах приймання-передачі векселів від 30.09.99, 19.11.99, 14.01.2000 зазначено, що свої боргові зобов'язання, які виникли на підставі цієї угоди, боржник виконав у відповідному розмірі.
Пунктом 11.6 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) встановлено, що до 1 січня 2001 р. діють положення цього Закону, що стосуються встановлення нульової ставки податку на додану вартість з продажу електроенергії.
Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) бартер (товарний обмін) є господарською операцією, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачає зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 1 ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до <...> Інструкції <...> "Про безготівкові розрахунки <...>, у здійсненні розрахунків може застосовуватися, зокрема, вексельна форма останніх.
Матеріалами справи встановлено, що у вказаних операціях вексель виконував функцію розрахункового документа, позивач отримав векселі в оплату за поставлену електроенергію, а тому зазначена операція не є бартерною і не оподатковується податком на додану вартість.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду <...> без змін.
<...>