Про схвалення Стратегії розвитку циркулярної економіки України на період до 2035 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2026—2028 роках

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 17 вересня 2026 р. № 934-р

Київ

Про схвалення Стратегії розвитку циркулярної економіки України на період до 2035 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2026—2028 роках

Інд. 80

Прем'єр-міністр України

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 17 вересня 2026 р. № 934-р

Опис проблем, які обумовили схвалення цієї Стратегії

У 2022 році Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС, а в 2024 році Регламентом (ЄС) 2024/792 Європейського Парламенту та Ради від 29 лютого 2024 р. запроваджено механізм фінансової допомоги України — Ukraine Facility. З метою реалізації ініціативи ЄС “Ukraine Facility” розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 схвалено План України, яким передбачено розроблення цієї Стратегії, впровадження принципів циркулярної економіки та плану заходів щодо її реалізації.

Шлях України до членства в ЄС також передбачає завершення трансформації всіх сфер до стандартів ЄС та гармонізацію законодавства України із законодавством ЄС, зокрема впровадження директив та регламентів ЄС у сфері управління відходами та ресурсами, екодизайну як підходу до проектування продукції, що передбачає врахування екологічних вимог на всіх етапах її життєвого циклу — від видобутку сировини до відновлення або видалення відходів — з метою зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище, підвищення ресурсної ефективності, довговічності, ремонтопридатності та можливості повторного використання або перероблення продукції (далі — екодизайн), ресурсоефективності та зменшення викидів. Впровадження цінностей сталого розвитку, соціальної відповідальності, ефективного управління відходами та досягнення кліматичної нейтральності потребує співпраці центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства та суб’єктів господарювання.

Розроблення цієї Стратегії гармонізовано з наявною системою управління відходами, яка перебуває в процесі реформування і приведення у відповідність з європейською моделлю управління відходами та законодавством ЄС.

Опис нормативно-правових актів, що діють у відповідних сферах

Цю Стратегію підготовлено з урахуванням національних стратегічних документів у сфері економічної, екологічної, кліматичної та промислової політики, а також наявного законодавчого регулювання у сферах управління відходами, охорони навколишнього природного середовища, ресурсоефективності, стандартизації, публічних закупівель, інвестиційної та інноваційної діяльності.

Зокрема, беруться до уваги:

Національна економічна стратегія на період до 2030 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 22, ст. 1015);

План України, схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035);

Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджені Законом України від 28 лютого 2019 р. № 2697-VIII;

Стратегія формування та реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2035 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 р. № 483 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 54, ст. 3228);

Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 р. № 820 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 94, ст. 2859);

Національний план управління відходами до 2033 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 р. № 1353 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 13, ст. 1001).

Основним законодавчим актом, що визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності у сфері управління відходами, є Закон України “Про управління відходами”. Окремі питання обігу вторинної сировини та окремих видів ресурсів регулюються, зокрема, Законом України “Про металобрухт”.

Основними законодавчими актами, що регулюють сферу охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, стратегічної екологічної оцінки, запобігання забрудненню та забезпечення кліматичної політики, є Закони України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про оцінку впливу на довкілля”, “Про стратегічну екологічну оцінку”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Про основні засади державної кліматичної політики” і “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення”.

Окремі аспекти створення умов для розвитку циркулярних бізнес-моделей, промислового симбіозу, використання вторинної сировини, впровадження ресурсоефективних технологій та стимулювання попиту на продукцію з підвищеними екологічними характеристиками регулюються відповідними нормами Податкового кодексу України, а також Законами України “Про стандартизацію”, “Про публічні закупівлі”, “Про індустріальні парки”, “Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні” і “Про інноваційну діяльність”.

Необхідність прийняття цієї Стратегії зумовлена:

потребою у створенні нормативно-правової бази для розвитку циркулярної економіки із залученням міжнародних експертних організацій, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства та суб’єктів господарювання;

відсутністю цілісного механізму впровадження принципів циркулярної економіки на рівні просторово визначених територій, призначених для розміщення суб’єктів господарювання промислового сектору, виробничих, переробних, комунально-складських об’єктів та пов’язаної з ними інфраструктури (далі — виробничі території). Існуючі нормативно-правові акти та програмні документи у сфері промислового розвитку, управління відходами, енергоефективності та регіонального розвитку не забезпечують системної інтеграції ресурсоефективних та циркулярних рішень у межах індустріальних парків та промислових кластерів, що обмежує можливості формування локальних ланцюгів доданої вартості та масштабування практик циркулярної економіки;

неповним виконанням вже прийнятих програмних документів, наприклад цілей, зазначених в Основних засадах (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджених Законом України від 28 лютого 2019 р. № 2697-VIII, у сферах сталого споживання та виробництва, а також оцінки екологічних ризиків, що зумовлює необхідність більш чіткого визначення цілей і завдань, порядку проведення моніторингу та оцінки результатів реалізації цієї Стратегії;

необхідність формування сукупності взаємозв’язаних етапів створення вартості від видобутку сировини або розробки ідеї і закінчуючи доставкою кінцевого продукту споживачеві (далі — ланцюги доданої вартості) для товарів і послуг циркулярної економіки;

впровадження інновацій у сфері формування ланцюгів доданої вартості, розвитку кластерів управління відходами;

формування ринку матеріалів та речовин, отриманих в результаті здійснення операцій з оброблення або перероблення відходів, які відповідають установленим вимогам і можуть повторно використовуватися у виробництві продукції (далі — ринок вторинної сировини);

потребою у приведенні законодавства України у сфері управління відходами у відповідність із законодавством ЄС;

відсутністю системи розширеної відповідальності виробника — комплексу економічних, фінансових, адміністративних та організаційних заходів для забезпечення відповідальності виробників певних видів продукції за управлінням стадією відходів у життєвому циклі продукції та потребою у прийнятті нормативно-правових актів у сфері управління окремими видами відходів від джерела їх утворення до здійснення операції з відновлення, у результаті якої відходи переробляються у продукцію, матеріали або речовини для їх використання за первинною або іншою метою (далі — рециклінг), іншого відновлення або видалення (далі — потоки відходів);

недостатнім рівнем обізнаності населення та суб’єктів господарювання щодо принципів циркулярної економіки та її економічних і екологічних переваг.

Ця Стратегія узгоджується з положеннями Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 р. № 1678-VII (далі — Угода про асоціацію).

Також ця Стратегія узгоджується за змістом із Стратегією продовольчої безпеки України на період до 2027 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 липня 2024 р. № 684 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 70, ст. 4220), Стратегією розвитку розподіленої генерації на період до 2035 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 липня 2024 р. № 713 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 73, ст. 4366), Стратегією формування та реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2035 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 р. № 483 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 54, ст. 3228), Національною стратегією управління відходами в Україні до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 р. № 820 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 94, ст. 2859), Стратегією розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1163 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 108, ст. 6884). Крім того, ця Стратегія узгоджується із Законом України “Про управління відходами”, який визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності у сфері управління відходами, а також закладає основи для впровадження європейської моделі управління відходами та передбачає введення розширеної відповідальності виробника, та Національним планом управління відходами до 2033 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 р. № 1353 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 13, ст. 1001).

Ця Стратегія також враховує Новий план дій Європейського Союзу з циркулярної економіки (A new Circular Economy Action Plan — For a cleaner and more competitive Europe), викладений у Повідомленні Європейської Комісії Європейському Парламенту, Раді, Європейському економічному і соціальному комітету та Комітету регіонів від 11 березня 2020 р. COM(2020) 98 final.

Ця Стратегія розроблена з урахуванням потреби у прийнятті міжнародних стандартів, зокрема:

ISO 59004:2024 Циркулярна економіка — Словник, принципи та керівництво по впровадженню (ISO 59004:2024 Circular economy — Vocabulary, principles and guidance for implementation) (далі — ISO 59004:2024);

ISO 59010:2024 Циркулярна економіка — Керівництво по переходу бізнес-моделей і мереж створення цінностей (Circular economy — Guidance on the transition of business models and value networks) (далі — ISO 59010:2024);

ISO 59020:2024 Циркулярна економіка — Вимірювання та оцінка ефективності циркулярної продуктивності (Circular economy — Measuring and assessing circularity performance) (далі — ISO 59020:2024).

На основі зазначених стандартів необхідно розробити Національні методичні рекомендації щодо впровадження принципів циркулярної економіки, передбачені операційним планом заходів з реалізації у 2026—2028 роках Стратегії розвитку циркулярної економіки України на період до 2035 року (далі — операційний план), які повинні забезпечити уніфіковане застосування відповідної термінології та визначити принципи циркулярної економіки відповідно до законодавства України та з урахуванням положень зазначених міжнародних стандартів.

Ця Стратегія розроблена з урахуванням законодавства України у сфері охорони навколишнього природного середовища, управління відходами, ресурсоефективності та сталого використання природних ресурсів, а також міжнародних зобов’язань України згідно з Угодою про асоціацію і відповідних актів права ЄС, що стосуються циркулярної економіки.

Аналіз поточного стану справ щодо розвитку циркулярної економіки, тенденцій та обґрунтування щодо необхідності розв’язання виявлених проблем

Набуття Україною статусу кандидата на членство в ЄС формує вимогу удосконалення підходів до розвитку циркулярної економіки, які не обмежуються управлінням відходами, а передбачають впровадження екодизайну продукції від проектування, видобутку ресурсів до виробництва, експлуатації, повторного використання, рециклінгу та іншого циркулярного відновлення.

Розроблення цієї Стратегії є складовою процесу європейської інтеграції України та передбачає поступове залучення суб’єктів господарювання, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства.

Незважаючи на наявність окремих нормативно-правових та програмних інструментів, спрямованих на розвиток циркулярної економіки, в Україні відсутній комплексний механізм, який би забезпечував системну інтеграцію принципів ресурсоефективності, повторного використання ресурсів, продовження строку життєвого циклу товару, відновлення природних систем (далі — принципи циркулярної економіки) та форму співпраці між суб’єктами господарювання, за якої побічні продукти, відходи, енергія, вода або інформаційні потоки одного суб’єкта господарювання використовуються як ресурси в діяльності інших суб’єктів, що дає змогу зменшити утворення відходів, підвищити ресурсну ефективність та знизити екологічний вплив виробничої діяльності (далі — промисловий симбіоз) на виробничих територіях, які можуть використовуватися для розвитку промислових екосистем, кластерів оброблення відходів та механізмів промислового симбіозу. Існуючі індустріальні парки та промислові зони здебільшого функціонують без достатньої координації між учасниками та іншими суб’єктами індустріального парку щодо спільного використання ресурсів, енергетичної та інженерної інфраструктури, а також без інтегрованих інструментів моніторингу показників циркулярної економіки. Це обмежує потенціал формування локальних ланцюгів доданої вартості, впровадження найкращих доступних технологій та масштабування рішень з урахуванням принципів циркулярної економіки, що обґрунтовує необхідність розвитку інституційних та регуляторних умов для впровадження екоіндустріальних парків як одного з інструментів розвитку циркулярної економіки.

Ця Стратегія визначає напрями розв’язання виявлених проблем у контексті європейської інтеграції України, доступу до фінансових інструментів та програм ЄС, впровадження нових технологій і досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року (враховуючи принципи і цілі, передбачені Законом України “Про основні засади державної кліматичної політики”).

Закон України “Про управління відходами” визначає правові засади розширеної відповідальності виробника. Проте вимоги зазначеного Закону не повною мірою поширюються на відходи, що містять метали або їх сплави та металеві вироби, на які поширюється дія Закону України “Про металобрухт”. Таким чином, в Україні залишається невирішеним питання повного поширення на металобрухт положень Рамкової директиви ЄС щодо відходів (Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 р. про відходи та про скасування деяких директив).

Згідно з Угодою про асоціацію, Україна зобов’язалася привести своє національне законодавство у відповідність із законодавством ЄС щодо захисту навколишнього природного середовища, управління відходами, зміни клімату, захисту озонового шару, промислового забруднення та якості повітря.

Для розв’язання визначених проблем з огляду на ситуацію в Україні та основні тенденції в ЄС необхідно:

розробити Національні методичні рекомендації щодо впровадження принципів циркулярної економіки, передбачені операційним планом, які повинні забезпечити уніфіковане застосування відповідної термінології та визначити принципи циркулярної економіки згідно з законодавством України та з урахуванням положень зазначених міжнародних стандартів;

гармонізувати нормативно-правові акти України з ЄС в контексті досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року;

стимулювати суб’єктів господарювання для формування ланцюгів доданої вартості для товарів і послуг циркулярної економіки;

впровадити інновації у сфері формування замкнених ланцюгів, оброблення відходів, формування ринку вторинної сировини, розвитку кластера оброблення відходів.

Пріоритетні сектори, можливості та наслідки переходу до циркулярної економіки

Перехід до циркулярної економіки потребує зосередження державної політики на секторах та пов’язаних з ними ланцюгах доданої вартості, у яких використання природних ресурсів, утворення відходів і побічних продуктів, тривалість використання продукції та можливість повторного залучення матеріалів до використання мають істотне значення для ресурсної та економічної стійкості держави, відновлення України та інтеграції до внутрішнього ринку ЄС.

Визначення пріоритетних секторів здійснено з урахуванням структури національної економіки, значення відповідних видів діяльності для відновлення держави, інтенсивності використання природних ресурсів, особливостей утворення відходів і побічних продуктів, а також можливостей запобігання утворенню відходів, продовження строку використання продукції, її ремонту, повторного використання, відновлення та рециклінгу.

Для цілей цієї Стратегії до пріоритетних секторів та пов’язаних з ними ланцюгів доданої вартості віднесено виробництво та обіг харчових продуктів, сільське господарство, будівництво, текстильне виробництво, електричне та електронне обладнання протягом його життєвого циклу, добувну промисловість і розроблення кар’єрів, металургійне виробництво (далі — пріоритетні сектори).

Окремо у взаємозв’язку з пріоритетними секторами розглядаються ланцюги доданої вартості пластику та упаковки, батарей та акумуляторів, які мають міжсекторальний характер. Управління відходами є наскрізним питанням та розглядається у межах відповідних пріоритетних секторів і ланцюгів доданої вартості залежно від джерел утворення відходів, виду продукції та можливостей повторного залучення матеріалів до використання.

Такий підхід узгоджується з Новим планом дій Європейського Союзу з циркулярної економіки “Для чистішої та конкурентоспроможнішої Європи” (A new Circular Economy Action Plan — For a cleaner and more competitive Europe), викладеним у Повідомленні Європейської Комісії Європейському Парламенту, Раді, Європейському економічному і соціальному комітету та Комітету регіонів від 11 березня 2020 р. COM(2020) 98 final, у якому до ключових ланцюгів доданої вартості віднесено електроніку та інформаційно-комунікаційні технології, батареї і транспортні засоби, упаковку, пластик, текстиль, будівництво і будівлі, харчові продукти, воду та поживні речовини.

Кількісна оцінка поточного стану та практичного прогресу переходу до циркулярної економіки здійснюється на основі наявних офіційних статистичних та адміністративних даних і цільових показників, визначених цією Стратегією та іншими документами державного стратегічного планування. Для оцінки прогресу у пріоритетних секторах застосовуються показники, властиві характеру відповідних матеріальних потоків та заходів.

Показники та цільові орієнтири, встановлені законодавством ЄС, у цьому розділі використовуються для оцінки напряму та ступеня наближення України до відповідних підходів ЄС. Якщо відповідний показник не визначено як національну ціль цією Стратегією, операційним планом з її реалізації або іншими документами державного стратегічного планування, наведення показника ЄС не означає встановлення аналогічного цільового показника для України.

Виробництво та обіг харчових продуктів

Пріоритетність виробництва та обігу харчових продуктів зумовлена утворенням відходів харчових продуктів на різних етапах ланцюга доданої вартості, втратою ресурсної та економічної цінності харчових продуктів у разі перетворення їх на відходи та значним потенціалом запобігання утворенню таких відходів, перерозподілу придатних до споживання харчових продуктів та оброблення біовідходів.

Можливості переходу до циркулярної економіки пов’язані із запобіганням утворенню відходів харчових продуктів, запровадженням механізмів безоплатної передачі та перерозподілу придатних до споживання харчових продуктів, розвитком інфраструктури для оброблення біовідходів та підвищенням обізнаності щодо відповідального споживання.

Цією Стратегією передбачено вироблення діючого механізму безоплатної передачі придатних до споживання харчових продуктів на благодійність з досягненням визначеного цією Стратегією 20-відсоткового цільового показника щодо переспрямування до продовольчих банків, а також охоплення щонайменше 5 млн. громадян інформаційними кампаніями, у тому числі щодо запобігання утворенню відходів харчових продуктів.

Відповідні напрями спрямовані на наближення до підходів Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 р. про відходи та про скасування деяких директив, зі змінами, внесеними Директивою (ЄС) 2025/1892 Європейського Парламенту та Ради від 10 вересня 2025 р. про внесення змін до Директиви 2008/98/ЄС про відходи. Законодавством ЄС передбачено до 2030 року скорочення утворення відходів харчових продуктів у переробленні та виробництві на 10 відсотків, а їх утворення на одну особу у роздрібній торгівлі, інших формах розподілу харчових продуктів, ресторанах, закладах громадського харчування та домогосподарствах — на 30 відсотків порівняно із середнім рівнем 2021—2023 років.

Зазначений національний цільовий показник та цільові показники ЄС мають різний предмет вимірювання, у зв’язку з чим їх безпосереднє кількісне зіставлення не здійснюється. Водночас виконання передбачених цією Стратегією заходів щодо запобігання утворенню відходів харчових продуктів та розвитку механізму безоплатної передачі та перерозподілу придатних до споживання харчових продуктів відповідає загальному напряму політики ЄС.

Потенційними економічними наслідками переходу можуть бути зменшення втрат економічної цінності харчових продуктів, розвиток діяльності, пов’язаної з перерозподілом харчових продуктів та обробленням біовідходів. Екологічними наслідками можуть бути запобігання утворенню відходів харчових продуктів та зменшення обсягів відходів, що спрямовуються на видалення. Соціальними наслідками можуть бути розширення можливостей безоплатної передачі та перерозподілу придатних до споживання харчових продуктів та поширення практик відповідального споживання.

Сільське господарство

Пріоритетність сільського господарства зумовлена значними потоками біологічних ресурсів і органічних залишків, утворенням відходів та побічних продуктів тваринного походження, а також можливістю повторного залучення таких матеріалів до використання, зокрема для виробництва біоенергії та відновлення поживних речовин.

Можливості переходу до циркулярної економіки пов’язані з використанням відходів та побічних продуктів тваринного походження для виробництва біогазу та біометану, формуванням нормативних умов для використання дигестату як органічного добрива, застосуванням критеріїв сталості для біомаси, відновленням поживних речовин та розвитком відповідної інфраструктури.

Цією Стратегією передбачено збільшення використання біопалива щонайменше на 15 відсотків порівняно з базовим показником 2024 року. Також передбачено підготовку методичних рекомендацій для агробізнесу щодо розвитку ланцюгів доданої вартості від сільськогосподарських відходів до біоенергії.

Практичний прогрес у розвитку відповідного напряму підтверджується експортом українського біометану до ЄС: у 2025 році українськими виробниками експортовано понад 11,2 млн. куб. метрів газоподібного біометану власного виробництва. Водночас зазначений показник характеризує розвиток ринку біометану та не є показником частки сільськогосподарських відходів, залучених до виробництва біоенергії.

Використання відходів і залишків для виробництва біоенергії та запровадження критеріїв сталості для біомаси спрямовані на наближення до підходів Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/2001 від 11 грудня 2018 р. про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел (нова редакція), зі змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2023/2413 від 18 жовтня 2023 р. про внесення змін до Директиви (ЄС) 2018/2001, Регламенту (ЄС) 2018/1999 та Директиви 98/70/ЄС у частині сприяння використанню енергії з відновлюваних джерел та про скасування Директиви Ради (ЄС) 2015/652. Законодавством ЄС встановлено, зокрема, критерії сталості та скорочення викидів парникових газів для відповідних видів біопалива і палива з біомаси.

Потенційними економічними наслідками можуть бути формування додаткової вартості з органічних залишків та відходів сільського господарства і розвиток біоенергетичних ланцюгів доданої вартості. Екологічними наслідками можуть бути підвищення ефективності використання матеріалів біологічного походження, відновлення поживних речовин та удосконалення управління органічними відходами. Соціальними наслідками можуть бути розвиток нових видів господарської діяльності та послуг у сільських територіях.

Будівництво

Пріоритетність будівництва зумовлена його значенням для відновлення та відбудови України, масштабами використання будівельних матеріалів та утворення відходів будівництва, знесення і відходів від руйнувань, а також значним потенціалом повторного використання та рециклінгу відповідних матеріалів.

Можливості переходу до циркулярної економіки пов’язані із впровадженням селективного демонтажу, сортуванням відходів від руйнувань, підготовкою матеріалів до повторного використання та рециклінгу, запровадженням паспортів матеріалів, розвитком ринку вторинних будівельних матеріалів, застосуванням стандартів якості та створенням умов для використання шлакових і перероблених матеріалів у будівництві та дорожньому будівництві.

Національним планом управління відходами до 2033 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 р. № 1353, передбачено збільшення підготовки до повторного використання, рециклінгу та іншого відновлення матеріалів з відходів будівництва та знесення, що не є небезпечними, щонайменше до 70 відсотків за масою до 2033 року.

Цією Стратегією додатково передбачається, що до 2035 року щонайменше 30 відсотків публічних будівельних тендерів включатимуть критерії сталості, пов’язані з переробленими та вторинними матеріалами, а щонайменше три великих проекти відбудови будуть реалізовані із застосуванням принципів циркулярного відновлення матеріалів.

У законодавстві ЄС Директивою Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 р. про відходи та про скасування деяких директив було встановлено ціль щодо досягнення до 2020 року щонайменше 70 відсотків за масою підготовки до повторного використання, рециклінгу та іншого матеріального відновлення відходів будівництва та знесення, що не є небезпечними, за винятком окремих природних матеріалів, визначених законодавством ЄС.

Водночас національний та європейський цільові показники встановлені для різних строків їх досягнення. Передбачені цією Стратегією заходи щодо селективного демонтажу, повторного використання та рециклінгу матеріалів, розвитку ринку вторинних будівельних матеріалів і застосування критеріїв сталості спрямовані на наближення національних підходів до відповідних підходів ЄС.

Потенційними економічними наслідками можуть бути розвиток ринку вторинних будівельних матеріалів, збереження економічної цінності матеріалів та скорочення потреби в окремих видах первинної сировини. Екологічними наслідками можуть бути збільшення повторного використання та рециклінгу будівельних матеріалів і зменшення обсягів відходів, що спрямовуються на видалення. Соціальними наслідками можуть бути підвищення безпеки демонтажу та відбудови завдяки належній ідентифікації, сортуванню та управлінню матеріалами і відходами.

Текстильне виробництво

Пріоритетність текстильного виробництва зумовлена використанням матеріальних ресурсів протягом життєвого циклу текстильної продукції, утворенням текстильних відходів та значним потенціалом продовження строку використання продукції, повторного використання, застосування перероблених матеріалів та рециклінгу.

Можливості переходу до циркулярної економіки пов’язані із запровадженням розширеної відповідальності виробника для текстилю, застосуванням вимог екодизайну, розвитком повторного використання і ремонту текстильної продукції, розширенням використання перероблених матеріалів та розвитком інфраструктури її збирання, сортування і перероблення.

Операційним планом передбачено наближення національного законодавства до законодавства ЄС і впровадження розширеної відповідальності виробника для текстилю у 2027—2028 роках. Водночас цією Стратегією передбачено розвиток відповідної інфраструктури із забезпеченням функціонування щонайменше 1000 пунктів збирання та п’яти потужностей із сортування та перероблення.

Відповідний напрям наближує Україну до Директиви (ЄС) 2025/1892 Європейського Парламенту та Ради від 10 вересня 2025 р. про внесення змін до Директиви 2008/98/ЄС про відходи якою передбачено створення державами-членами ЄС схем розширеної відповідальності виробника для текстильної продукції, продукції, пов’язаної з текстилем, та взуття не пізніше 17 квітня 2028 року.

При цьому законодавством ЄС на сьогодні не встановлено єдиного відсоткового показника збирання або рециклінгу текстильних відходів, який можна було б безпосередньо зіставити з національним показником цієї Стратегії. Тому практичний прогрес України в межах строку реалізації цієї Стратегії доцільно оцінювати за фактичним створенням системи розширеної відповідальності виробника, охопленням інфраструктурою збирання та розвитком потужностей сортування і перероблення.

Потенційними економічними наслідками можуть бути розвиток ринку вторинної текстильної сировини, ремонтних, сервісних та переробних послуг. Екологічними наслідками можуть бути продовження строку використання текстильної продукції, зменшення потреби у первинній сировині та збільшення повторного використання і рециклінгу текстильних матеріалів. Соціальними наслідками можуть бути поширення практик повторного використання та відповідального споживання.

Електричне та електронне обладнання протягом його життєвого циклу

Пріоритетність цього напряму зумовлена можливостями продовження строку використання електричного та електронного обладнання шляхом ремонту та повторного використання, необхідністю належного управління відходами електричного та електронного обладнання, а також потенціалом відновлення матеріалів і компонентів.

Можливості переходу до циркулярної економіки охоплюють впровадження вимог екодизайну щодо довговічності, ремонтопридатності та придатності продукції до перероблення, забезпечення доступності запасних частин та інформації про ремонт, розвиток ремонтних послуг, повторного використання, систем зворотного приймання та збирання відходів електричного та електронного обладнання.

Цією Стратегією передбачено прийняття національного законодавства про екодизайн, яке включатиме вимоги до ремонтопридатності, доступності запасних частин та придатності електронних пристроїв до перероблення, а також розширення інфраструктури збирання відходів електричного та електронного обладнання з охопленням усіх територіальних громад України.

У ЄС Директивою Європейського Парламенту і Ради 2012/19/ЄС від 4 липня 2012 р. про відходи електричного та електронного обладнання (ВЕЕО) (нова редакція) встановлено, що з 2019 року мінімальний щорічний рівень збирання відходів електричного та електронного обладнання становить 65 відсотків середньої маси електричного та електронного обладнання, введеного в обіг протягом трьох попередніх років, або альтернативно 85 відсотків утворених відходів електричного та електронного обладнання.

Зазначені 65 і 85 відсотків характеризують рівень регулювання ЄС та враховуватимуться під час визначення національних підходів до встановлення цільових показників збирання відходів електричного та електронного обладнання з метою поступового наближення національної системи до відповідних підходів ЄС. Виконання передбачених цією Стратегією заходів щодо створення нормативної бази та систем обліку, а також розвитку інфраструктури збирання створить передумови для подальшого встановлення та вимірювання відповідних національних цільових показників.

Потенційними економічними наслідками можуть бути розвиток ремонтних і сервісних послуг, продовження строку використання продукції та збереження економічної цінності матеріалів і компонентів. Екологічними наслідками можуть бути запобігання передчасному утворенню відходів електричного та електронного обладнання, збільшення повторного використання та відновлення матеріалів і зменшення ризиків неналежного поводження з небезпечними компонентами. Соціальними наслідками можуть бути розширення доступу споживачів до ремонтних послуг та інформації про ремонт.

Добувна промисловість і розроблення кар’єрів

Пріоритетність добувної промисловості і розроблення кар’єрів зумовлена значними матеріальними потоками добувної промисловості та розроблення кар’єрів, утворенням відходів видобувної промисловості та можливостями відновлення з них корисних, у тому числі критичних, матеріалів.

Можливості переходу до циркулярної економіки пов’язані з відновленням матеріалів з відходів видобувної промисловості, відновленням критичної сировини з відходів видобутку, формуванням умов для використання відповідних матеріалів як вторинної сировини та розвитком систем обліку і оцінки їх ресурсного потенціалу.

Цією Стратегією до 2035 року передбачено набрання чинності нормативною базою щодо відновлення критичної сировини з відходів видобутку; відповідним цільовим показником визначено набрання чинності одним законодавчим актом у цій сфері. Передбачається також створення технічних та регуляторних умов для безпечного використання відходів видобутку як вторинних матеріалів.

Зазначені напрями спрямовані на наближення до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/21/ЄС від 15 березня 2006 р. про управління відходами видобувної промисловості та про внесення змін до Директиви 2004/35/ЄС та відповідають підходам Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1252 від 11 квітня 2024 р. про встановлення рамки для забезпечення безпечного та сталого постачання критичної сировини та внесення змін до регламентів (ЄС) № 168/2013, (ЄС) 2018/858, (ЄС) 2018/1724 та (ЄС) 2019/1020. Регламентом встановлено загальноєвропейський орієнтир, відповідно до якого до 2030 року потужності ЄС з рециклінгу стратегічної сировини повинні бути спроможними виробляти щонайменше 25 відсотків річного споживання стратегічної сировини в ЄС.

Зазначений 25-відсотковий показник є орієнтиром для сукупних потужностей ЄС, а не цільовим показником для добувної промисловості окремої держави. У зв’язку з цим він не переноситься до цієї Стратегії як національне зобов’язання України, а використовується для характеристики напряму розвитку політики ЄС щодо збільшення ролі вторинної критичної сировини.

Потенційними економічними наслідками можуть бути підвищення економічної цінності матеріалів, що містяться у відходах видобувної промисловості, розвиток ринку вторинної сировини та скорочення потреби в окремих видах первинної сировини. Екологічними наслідками можуть бути підвищення ефективності використання мінеральних ресурсів, зменшення обсягів матеріалів, що спрямовуються на видалення, та відновлення цінних матеріалів. Соціальні наслідки можуть бути пов’язані із зменшенням ризиків для здоров’я людей та негативного впливу на території у разі належного управління відходами видобувної промисловості.

Металургійне виробництво

Пріоритетність металургійного виробництва зумовлена його значенням для промислового виробництва та відбудови України, значними матеріальними потоками металургійного виробництва, утворенням побічних продуктів і потенціалом їх повторного залучення до використання.

Можливості переходу до циркулярної економіки пов’язані з розширенням використання побічних продуктів металургійного виробництва, створенням технічних і регуляторних умов для використання металургійних шлаків у будівництві та дорожньому будівництві, розвитком промислового симбіозу, відповідної логістики та ресурсоефективних технологій.

Цією Стратегією передбачено розроблення технічних та регуляторних умов, що дають змогу безпечно використовувати шлаки та відходи процесу збагачення корисних копалин як вторинні матеріали. Відповідні напрями також конкретизуються заходами операційного плану щодо циркулярного використання побічних продуктів металургійного виробництва.

У частині ресурсоефективності виробничих процесів зазначений напрям відповідає розвитку законодавства ЄС про промислові викиди. Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1785 від 24 квітня 2024 р. про внесення змін до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 р. про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю) (нова редакція) та Директиви Ради 1999/31/ЄС про захоронення відходів від 26 квітня 1999 р. посилено вимоги щодо запобігання утворенню відходів, підвищення ресурсоефективності та сприяння циркулярній економіці.

Водночас законодавством ЄС не встановлено єдиного відсоткового показника “циркулярності металургійного виробництва”, який можна було б перенести або безпосередньо зіставити з національними показниками. Практичний прогрес України доцільно оцінювати за створенням нормативних і технічних умов для використання вторинних матеріалів та фактичним розширенням використання побічних продуктів металургійного виробництва.

Потенційними економічними наслідками можуть бути розширення використання побічних продуктів металургійного виробництва, їх повторне залучення до використання в інших секторах, розвиток міжсекторальних ланцюгів використання вторинної сировини та зменшення потреби в окремих видах первинних матеріалів. Екологічними наслідками можуть бути зменшення обсягів матеріалів, що спрямовуються на видалення, та підвищення ресурсоефективності виробництва.

Пластик та упаковка

Пластик та упаковка розглядаються як взаємопов’язані міжсекторальні ланцюги доданої вартості з огляду на використання пластикових матеріалів у виробництві упаковки, утворення відповідних потоків відходів та можливості їх повторного використання і рециклінгу.

Можливості переходу до циркулярної економіки пов’язані із впровадженням розширеної відповідальності виробника для упаковки, запобіганням утворенню відходів упаковки, розвитком повторного використання та рециклінгу, обмеженням використання окремих одноразових пластикових виробів, удосконаленням вимог до маркування та розширенням використання вторинної пластикової сировини.

Європейським орієнтиром для подальшого наближення є Регламент (ЄС) 2025/40 Європейського Парламенту і Ради від 19 грудня 2024 р. про упаковку та відходи упаковки, внесення змін до Регламенту (ЄС) 2019/1020 і Директиви (ЄС) 2019/904 та скасування Директиви 94/62/ЄС. Ним передбачено скорочення утворення відходів упаковки на одну особу порівняно з 2018 роком щонайменше на 5 відсотків до 2030 року, 10 відсотків до 2035 року та 15 відсотків до 2040 року.

Регламентом також передбачено для держав-членів ЄС загальний рівень рециклінгу відходів упаковки не менше 65 відсотків за масою до кінця 2025 року та 70 відсотків до кінця 2030 року, а також окремі цільові показники для різних матеріалів.

Зазначені показники не встановлюються цією Стратегією як цілі України. Вони використовуються як орієнтири законодавства ЄС, до яких повинна наближатися національна система через впровадження розширеної відповідальності виробника, розвиток законодавства про упаковку та відходи упаковки, запобігання утворенню відходів та розвиток повторного використання і рециклінгу.

Потенційними економічними наслідками можуть бути розвиток ринку вторинної пластикової сировини та діяльності із збирання, сортування, повторного використання і рециклінгу. Екологічними наслідками можуть бути скорочення утворення окремих видів пластикових відходів, збільшення повторного використання та рециклінгу і зменшення потреби у первинній сировині. Соціальними наслідками можуть бути поширення відповідальних моделей споживання та практик належного роздільного збирання відповідних потоків відходів.

Батареї та акумулятори

Батареї та акумулятори розглядаються як міжсекторальний ланцюг доданої вартості, в якому циркулярний підхід охоплює вимоги до продукції, її використання, збирання відходів, перероблення та відновлення матеріалів після завершення строку експлуатації.

Можливості переходу пов’язані із впровадженням розширеної відповідальності виробника, розвитком систем збирання і перероблення відходів батарей та акумуляторів, відновленням матеріалів із відповідних потоків відходів та обмеженням використання неперезаряджуваних батарей у разі, коли існують відповідні альтернативи.

Європейським орієнтиром є Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2023/1542 від 12 липня 2023 р. про батареї та відходи батарей, внесення змін до Директиви 2008/98/ЄС та Регламенту (ЄС) 2019/1020 і скасування Директиви 2006/66/ЄС, ним передбачено мінімальний рівень збирання — 63 відсотки до 31 грудня 2027 року та 73 відсотки до 31 грудня 2030 року.

Показники 63 і 73 відсотки не встановлюються цією Стратегією як національні цільові показники України. Вони характеризують рівень, установлений законодавством ЄС. Передбачені цією Стратегією впровадження розширеної відповідальності виробника та розвиток систем обліку, збирання і перероблення відходів батарей та акумуляторів створюватимуть нормативні та інфраструктурні передумови для поступового наближення національної системи до відповідної моделі ЄС.

Потенційними економічними наслідками можуть бути відновлення та повторне залучення до використання матеріалів, що містяться у відходах батарей та акумуляторів, і розвиток діяльності з їх збирання та перероблення. Екологічними наслідками можуть бути збільшення належного збирання і перероблення таких відходів, зменшення втрат цінних матеріалів та ризиків їх неналежного потрапляння у навколишнє природне середовище. Соціальними наслідками можуть бути підвищення безпеки управління відповідними потоками відходів та поширення належних практик їх збирання серед споживачів.

Інклюзивний характер розвитку циркулярної економіки

Важливим елементом реалізації цієї Стратегії є забезпечення інклюзивного розвитку циркулярної економіки в Україні.

В умовах значних економічних втрат внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України підтримка окремих категорій населення, які традиційно були недостатньо залучені до економічної діяльності, сприятиме наданню нового імпульсу економічному зростанню. Ця Стратегія передбачає заходи, спрямовані на забезпечення рівних можливостей та підтримку окремих категорій населення, зокрема осіб з інвалідністю, ветеранів війни, членів сімей загиблих ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, а також забезпечення рівних можливостей незалежно від статі, віку та етнічного походження, а також для іммігрантів.

Передбачається активне залучення держави та партнерів з розвитку до розроблення та виконання програм навчання та підвищення кваліфікації, спеціально адаптованих до потреб осіб з інвалідністю та ветеранів. Виконання таких програм може здійснюватися у співпраці з профільними бізнес-асоціаціями та суб’єктами господарювання, діяльність яких пов’язана з впровадженням принципів циркулярної економіки з метою розширення можливостей подальшого працевлаштування їх учасників. Окремі програми підтримки можуть передбачати сприяння роботодавцям в облаштуванні робочих місць з урахуванням потреб осіб з інвалідністю.

Цією Стратегією передбачається системна підготовка та підвищення кваліфікації державних службовців, а також підтримка освітніх ініціатив для інших заінтересованих сторін, що сприятиме зміцненню інституційної спроможності реалізації Стратегії на державному, регіональному та місцевому рівні.

Стратегічні цілі, їх опис та ключові сфери зосередження

Стратегічна ціль 1. Створення цілісної нормативно-правової та інституційної бази для впровадження циркулярної економіки

Обґрунтування: стратегічна ціль зосереджена на розвитку нормативно-правової та інституційної бази, включаючи невід’ємні елементи екологічного управління, міжвідомчої координації та моніторингу.

Опис: розроблення цілісної, узгодженої із законодавством ЄС нормативно-правової та інституційної бази, що забезпечує координоване та ефективне впровадження принципів циркулярної економіки в усіх секторах економіки. Це включає гармонізацію національного законодавства з європейськими та міжнародними стандартами для чіткого розподілу інституційних обов’язків, міжвідомчої координації та розбудови спроможності на всіх рівнях управління.

Ключові сфери зосередження:

узгодження з політикою та стратегічними документами ЄС щодо циркулярної економіки та відповідними стандартами ISO;

визначення ключових принципів циркулярної економіки та уніфікація термінології у законодавстві України;

визначення повноважень органів виконавчої влади та вироблення механізму міжвідомчої координації під час формування і реалізації державної політики з урахуванням принципів циркулярної економіки;

нормативно-правове забезпечення впровадження принципів циркулярної економіки під час здійснення стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля, провадження дозвільної діяльності та функціонування державної системи моніторингу навколишнього природного середовища;

інтеграція принципів циркулярної економіки у процес виробництва (виготовлення) та подальшого придбання продукції у пріоритетних секторах та застосування економічних (у тому числі фінансових) інструментів для стимулювання ресурсоефективності та використання вторинної сировини.

Стратегічна ціль 2. Створення умов для сталих циркулярних бізнес-моделей

Обґрунтування: стратегічна ціль спрямована на розвиток суб’єктів господарювання, створення стимулів та виробничих систем — складних, структурованих процесів перетворення сировини на кінцеву продукцію з чітким акцентом на пріоритетні сектори.

Опис: стимулювання циркулярних рішень у суб’єктів господарювання через економічні стимули, розвиток ринків, інновації та розвиток підприємництва з урахуванням принципів циркулярної економіки та практики відповідального виробництва. Це включає сприяння ресурсоефективності, використанню вторинної сировини, екодизайну, моделям “продукція як послуга” та промисловому симбіозу.

Ключові сфери зосередження:

циркулярні бізнес-моделі (повторне використання, відновлення, лізинг);

секторальна інтеграція: сільське господарство, добувна промисловість і розроблення кар’єрів, металургійне виробництво, будівництво;

розвиток ринків вторинної сировини;

стимули для впровадження екодизайну та інноваційної продукції.

Стратегічна ціль 3. Розгортання інновацій, інфраструктури та цифрових інструментів для циркулярної трансформації

Обґрунтування: стратегічна ціль посилює компоненти цифровізації та розвитку інфраструктури, включно із системами збирання та оброблення даних, інструментами відстеження потоків матеріалів і відходів та механізмом моніторингу.

Опис: зміцнення інноваційного потенціалу, цифрових інструментів та інфраструктури, необхідних для функціонування систем циркулярної економіки. Сприяння проведенню наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, створенню інноваційних центрів щодо циркулярної економіки. Сприяння впровадженню систем відстеження потоків матеріалів і відходів, цифрових паспортів продукції — електронного запису, що містить вичерпну інформацію про життєвий цикл товару: від сировини до переробки (далі — цифровий паспорт продукції), та платформ даних щодо циркулярної економіки для забезпечення прозорості, ефективності та моніторингу.

Ключові сфери зосередження:

наукові дослідження і науково-технічні (експериментальні) розробки, що базуються на принципах циркулярної економіки та зелених інновацій;

цифрові платформи для відстеження потоків відходів, цифрові паспорти продукції та бази даних матеріалів;

розвиток інфраструктури, зокрема центрів перероблення, об’єктів сортування та відновлення матеріалів, а також інфраструктури для оброблення біовідходів;

інтеграція та обмін даними для моніторингу розвитку циркулярної економіки та підтримки прийняття рішень;

підтримка суб’єктів малого і середнього підприємництва у впровадженні та масштабуванні інноваційних рішень, пов’язаних з циркулярною економікою.

Стратегічна ціль 4. Розширення прав і можливостей громадян та територіальних громад для інклюзивного циркулярного переходу

Обґрунтування: стратегічна ціль зосереджується на соціальному вимірі циркулярної економіки, включаючи формування відповідальної поведінки споживачів, розвиток освіти і навичок, підтримку територіальних громад, забезпечення доступу до відповідних послуг та розширення участі громадськості.

Опис: сприяння формуванню відповідальних моделей споживання та активному залученню громадян, домогосподарств, закладів освіти та територіальних громад до переходу до циркулярної економіки. Підтримка підвищення обізнаності, розвитку зелених навичок та екологічної освіти із забезпеченням соціальної справедливості та інклюзивності в усіх регіонах.

Ключові сфери зосередження:

освіта споживачів та інформаційні кампанії;

підвищення обізнаності населення та інформаційні кампанії щодо принципів циркулярної економіки;

громадські ініціативи, пов’язані з циркулярною економікою (наприклад, центри повторного використання, компостування);

сприяння розвитку послуг циркулярної економіки в територіальних громадах з обмеженим доступом до такої інфраструктури, зокрема на сільських територіях та територіях, що постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;

громадська участь у моніторингу розвитку циркулярної економіки.

Стратегічна ціль 5. Розвиток людського капіталу та інституційної спроможності для впровадження циркулярної економіки

Обґрунтування: стратегічна ціль зосереджена на розвитку людського капіталу, навичок та інституційної спроможності для ефективного формування та реалізації політики і здійснення заходів з урахуванням принципів циркулярної економіки, зокрема в умовах війни та масштабних руйнувань.

Опис: зміцнення людського капіталу, професійних навичок та інституційної спроможності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, системи освіти та ринку праці для забезпечення ефективної реалізації політики та практик циркулярної економіки.

Ключові сфери зосередження:

розвиток інституційної та кадрової спроможності центральних органів виконавчої влади, до яких належать Мінекономіки, Мінрозвитку, Мінрегіон, Мінагрополітики, Мінцифри, МОН, а також інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади, за відповідними напрямами реалізації державної політики з урахуванням принципів циркулярної економіки (далі — заінтересовані центральні органи виконавчої влади), а також розвиток їх взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, іншими органами влади, профільними комітетами Верховної Ради України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання, науковими установами, громадськими об’єднаннями, міжнародними організаціями (далі — заінтересовані сторони);

розвиток навичок для розроблення, впровадження та моніторингу державної політики з урахуванням принципів циркулярної економіки;

інтеграція компетентностей циркулярної економіки в системи формальної та неформальної освіти і навчання, зокрема шляхом оновлення освітніх програм, стандартів освіти та програм підвищення кваліфікації;

перепідготовка, підвищення кваліфікації робочої сили та соціальний захист працівників секторів економіки, що зазнають структурних змін у зв’язку з впровадженням замкнених циклів використання ресурсів, ресурсоефективності, мінімізації відходів та їх повторного використання;

професійна підготовка та обмін знаннями між заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими заінтересованими сторонами, залученими до розвитку циркулярної економіки.

Завдання, показники їх виконання, очікувані результати з реалізації цієї Стратегії

Стратегічна ціль 1. Створення цілісної нормативно-правової та інституційної бази для впровадження циркулярної економіки

Завдання 1. Забезпечення скоординованої взаємодії між центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо планування та впровадження принципів циркулярної економіки, а також моніторингу результатів їх застосування

Досягнення цього завдання передбачає:

формування чіткої та підзвітної системи управління розвитком циркулярної економіки в Україні, яка забезпечуватиме скоординовану взаємодію між заінтересованими центральними органами виконавчої влади, а також іншими заінтересованими сторонами, залученими до реалізації державної політики з урахуванням принципів циркулярної економіки. Уточнення та розмежування повноважень, функцій та завдань заінтересованих центральних органів виконавчої влади, а також міжвідомчої взаємодії з метою забезпечення ефективного планування, впровадження, моніторингу та оцінки реформ розвитку циркулярної економіки з урахуванням міжсекторальної взаємодії та узгодженості з політиками у сфері охорони здоров’я та кліматичної політики;

розроблення та затвердження Національних методичних рекомендацій щодо впровадження принципів циркулярної економіки, що визначають принципи циркулярної економіки та підходи до їх впровадження, а також забезпечують уніфіковане застосування відповідної термінології з урахуванням положень міжнародних стандартів серії ISO 59000 (ISO 59004:2024, ISO 59010:2024, ISO 59020:2024);

посилення співпраці між центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями (військовими адміністраціями) та органами місцевого самоврядування з метою забезпечення послідовного та інклюзивного впровадження заходів циркулярної економіки на всій території України, зокрема шляхом створення регіональних координаторів або контактних пунктів з питань циркулярної економіки;

формування системи моніторингу та оцінки розвитку циркулярної економіки шляхом розроблення та затвердження Кабінетом Міністрів України порядку її функціонування, що визначатиме механізм міжвідомчої інформаційної взаємодії, розподіл відповідальності та порядок збирання даних;

розширення сфери національних статистичних спостережень за циркулярною економікою та відходами, узгоджених з методологіями Європейського статистичного управління та Організації економічного співробітництва та розвитку.

Основними заходами з виконання цього завдання є:

визначення у заінтересованих центральних органах виконавчої влади відповідальних осіб з питань циркулярної економіки, їх функціональних повноважень та механізму координації і взаємодії;

розроблення та затвердження Національних методичних рекомендацій щодо впровадження принципів циркулярної економіки, що визначають ключові концепції циркулярної економіки, сферу застосування, принципи та шляхи впровадження, гармонізовані із стандартами ISO 59004:2024, ISO 59010:2024 та ISO 59020:2024;

перегляд та у разі потреби внесення змін до відповідних нормативно-правових актів, зокрема Закону України “Про Кабінет Міністрів України” та положень про відповідні центральні органи виконавчої влади, щодо визначення та розмежування їх завдань і функцій у сфері циркулярної економіки;

посилення ролі місцевих держадміністрацій (військових адміністрацій) та органів місцевого самоврядування у впровадженні державної політики з урахуванням принципів циркулярної економіки шляхом розроблення рекомендацій з впровадження циркулярної економіки та надання цільової технічної допомоги і навчання;

формування системи моніторингу та оцінки розвитку циркулярної економіки, що передбачає визначення відповідальних органів, розмежування їх повноважень і відповідальності за збирання та використання даних, а також інтеграцію показників циркулярної економіки у системі моніторингу;

сприяння створенню багатосторонніх платформ циркулярної економіки (заінтересованих центральних органів виконавчої влади та інших заінтересованих сторін) для підтримки інклюзивного діалогу, підвищення обізнаності та інноваційних партнерств;

розроблення та запровадження системи моніторингу індикаторів циркулярної економіки (зокрема щодо запобігання утворенню відходів, підготовки до повторного використання та обігу вторинної сировини) на основі міжвідомчого збору адміністративних даних.

Очікуваними результатами виконання цього завдання є:

цілісна структура управління розвитком циркулярної економіки, що забезпечує ефективне планування, міжвідомчу координацію, моніторинг та оцінку на державному, регіональному та місцевому рівні;

повноваження, функції та відповідальність центральних органів виконавчої влади щодо впровадження, системи моніторингу та оцінки розвитку циркулярної економіки чітко визначені у відповідних нормативно-правових актах; забезпечено єдині методичні підходи до впровадження принципів циркулярної економіки з урахуванням положень міжнародних стандартів серії ISO 59000;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації (військові адміністрації) та органи місцевого самоврядування мають визначену роль у механізмі координації та отримують цільову методичну і технічну підтримку для впровадження політики з урахуванням принципів циркулярної економіки. Створено гармонізовану моніторингову базу для показників управління відходами та циклічності на основі міжвідомчого збору адміністративних даних та поступового впровадження екологічних рахунків потоків матеріалів, що забезпечує узгодженість з методологіями Європейського статистичного управління та Організації економічного співробітництва та розвитку.

Ключовими індикаторами успішного виконання цього завдання будуть досягнення таких цільових показників до 2035 року:

визначено серед заінтересованих центральних органів виконавчої влади відповідальних осіб з питань циркулярної економіки та їх функціональні повноваження;

затверджено Національні методичні рекомендації щодо впровадження принципів циркулярної економіки та поширено серед заінтересованих сторін;

внесено зміни до нормативно-правових актів з метою закріплення чітких компетенцій, функцій та завдань відповідних органів для планування, впровадження або моніторингу циркулярної економіки;

органи місцевого самоврядування беруть участь у механізмі координації державної політики з урахуванням принципів циркулярної економіки, що підтверджується участю щонайменше в одному національному координаційному заході на рік (наприклад, через робочі групи, пілотні проекти або обласні та місцеві консультаційні форуми);

проведено щонайменше шість навчальних заходів або заходів з розбудови спроможності щодо циркулярної економіки для державних службовців.

Завдання 2. Гармонізація законодавства щодо циркулярної економіки із стандартами та кращими практиками ЄС

Досягнення цього завдання передбачає:

приведення нормативно-правових актів у відповідність з міжнародними стандартами та правом ЄС (acquis ЄС), що стосуються циркулярної економіки, включаючи Директиву Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 р. про відходи та про скасування деяких директив, Регламент (ЄС) 2024/1781 Європейського Парламенту та Ради від 13 червня 2024 р. про встановлення рамок для встановлення вимог до екодизайну для стійких продуктів, внесення змін до Директиви (ЄС) 2020/1828 та Регламенту (ЄС) 2023/1542 та скасування Директиви 2009/125/ЄС, який встановлює рамки вимог екодизайну для продукції (товарів), спроектованої та виготовленої з урахуванням вимог циркулярної економіки, яка протягом усього життєвого циклу характеризується довговічністю, ремонтопридатністю, можливістю повторного використання або перероблення, обмеженим вмістом небезпечних речовин та зниженим впливом на навколишнє природне середовище, та відповідні директиви і регламенти ЄС (наприклад, щодо відходів електричного та електронного обладнання, мастил (олив), батарей та акумуляторів, упаковки, відходів видобувної промисловості);

розроблення нормативно-правових актів для врегулювання окремих потоків відходів, зокрема:

одноразові пластикові вироби;

відходи упаковки;

відходи текстилю;

батареї та акумулятори, а також відходи батарей та акумуляторів;

відходи видобувної промисловості;

відходи електричного та електронного обладнання;

транспортні засоби, зняті з експлуатації, відходи шин та мастил (олив);

впровадження законодавства стосовно циркулярної економіки у частині положень щодо розширеної відповідальності виробника, критеріїв екодизайну та сталості продукції, а також стимулів для повторного використання, ремонту та відновлення;

запровадження економічних інструментів для управління відходами, узгоджених з правом ЄС (acquis ЄС), включаючи економічні інструменти та стимули щодо захоронення відходів, спрямовані на зменшення захоронення та фінансові гарантії на закриття та післяексплуатаційний нагляд за полігонами відповідно до Директиви Ради 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 р. про захоронення відходів;

запровадження контролю транскордонних перевезень відходів відповідно до Регламенту (ЄС) 2024/1157 Європейського Парламенту та Ради від 11 квітня 2024 р. про перевезення відходів, про внесення змін до Регламентів (ЄС) № 1257/2013 та (ЄС) 2020/1056 та про скасування Регламенту (ЄС) № 1013/2006;

врахування принципів циркулярної економіки у суміжних секторальних політиках, включаючи енергоефективність, промислові викиди, повторне використання води, недобросовісну торговельну практику у продовольчому ланцюгу, а також нормування та стандартизацію у будівництві.

Основними заходами з виконання цього завдання є:

огляд, проведення аналізу та систематизація нормативно-правових актів України, що стосуються циркулярної економіки, з виявленням прогалин та невідповідностей законодавству ЄС;

адаптація законодавства України до права ЄС (acquis ЄС) шляхом імплементації положень директив та регламентів ЄС, зокрема:

Директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/19/ЄС від 4 липня 2012 р. про відходи електричного та електронного обладнання (ВЕЕО) (нова редакція);

Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2023/1542 від 12 липня 2023 р. про батареї та відходи батарей, внесення змін до Директиви 2008/98/ЄС та Регламенту (ЄС) 2019/1020 і скасування Директиви 2006/66/ЄС;

Директиви 2000/53/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 18 вересня 2000 р. про транспортні засоби, що вийшли з експлуатації;

Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/21/ЄС від 15 березня 2006 р. про управління відходами видобувної промисловості та про внесення змін до Директиви 2004/35/ЄС;

Регламенту (ЄС) 2020/741 Європейського Парламенту і Ради від 25 травня 2020 р. про мінімальні вимоги до повторного використання води;

Директиви Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 р. про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю) (нова редакція);

Регламенту (ЄС) № 66/2010 Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 р. про екомаркування ЄС;

Регламенту (ЄС) 2024/1781 Європейського Парламенту та Ради від 13 червня 2024 р. про встановлення рамок для встановлення вимог до екодизайну для стійких продуктів, внесення змін до Директиви (ЄС) 2020/1828 та Регламенту (ЄС) 2023/1542 та скасування Директиви 2009/125/ЄС;

Регламенту (ЄС) 2024/1157 Європейського Парламенту та Ради від 11 квітня 2024 р. про перевезення відходів, про внесення змін до Регламентів (ЄС) № 1257/2013 та (ЄС) 2020/1056 та про скасування Регламенту (ЄС) № 1013/2006 — шляхом внесення змін до Закону України “Про управління відходами” та до відповідних нормативно-правових актів;

розроблення нормативно-правових актів щодо розширеної відповідальності виробника та екодизайну, що застосовуються в різних секторах;

внесення змін до Податкового кодексу України щодо сплати екологічного податку, що справляється за захоронення відходів та за розміщення відходів видобувної промисловості;

розроблення проектів законів та інших нормативно-правових актів на підтримку селективного демонтажу, паспортів матеріалів та обов’язкових цільових показників відновлення та перероблення будівельних матеріалів у будівельному секторі;

запровадження механізму наближення законодавства у пріоритетних секторах;

зміцнення інституційної та кадрової спроможності центральних органів виконавчої влади, до повноважень яких належить формування та реалізація державної політики за відповідними напрямами, для розроблення законодавства з урахуванням принципів циркулярної економіки та наближення його норм у відповідність із законодавством ЄС.

Очікуваним результатом виконання цього завдання є:

сформована нормативноправова база для розвитку циркулярної економіки шляхом імплементації положень директив ЄС у законодавство України та вимог регламентів ЄС, що забезпечує запровадження ключових інструментів циркулярної економіки.

Ключовими індикаторами успішного виконання цього завдання будуть досягнення таких цільових показників до 2035 року:

положення директив ЄС та вимоги регламентів ЄС імплементовано у законодавство України шляхом прийняття відповідних законів та нормативно-правових актів;

кількість розроблених та прийнятих законів, нормативно-правових актів, пов’язаних із циркулярною економікою (про упаковку і відходи упаковки, розширену відповідальність виробника, відходи електричного та електронного обладнання);

розроблення та запровадження нормативно-правової бази для діяльності екоіндустріальних парків;

кількість нормативно-правових актів, пов’язаних із циркулярною економікою, розроблених у співпраці з програмами технічної допомоги або твінінговими проектами ЄС (базове значення: 0; цільове: 5 до 2028 року);

прийняття законодавства щодо селективного демонтажу та стандартів екодизайну (до 2028 року).

Стратегічна ціль 2. Створення умов для сталих циркулярних бізнес-моделей

Завдання 1. Прискорення циркулярної трансформації у пріоритетних секторах

Досягнення цього завдання передбачає:

сприяння розвитку циркулярної економіки у пріоритетних секторах з урахуванням Нового плану дій Європейського Союзу з циркулярної економіки та відповідних стратегій ЄС;

перехід до циркулярної економіки у пріоритетних секторах за допомогою секторальних інструментів, включаючи ринки вторинної сировини, використання побічних продуктів як вторинної сировини, екодизайн та формування сукупності екологічних, соціальних та економічних вимог і показників, що застосовуються до продукції, процесів або послуг з урахуванням їх життєвого циклу з метою зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище, підвищення соціальної відповідальності та забезпечення довгострокової економічної ефективності (далі — критерії сталості), до продукції у пріоритетних секторах;

запобігання утворенню відходів харчових продуктів та перерозподіл придатних до споживання харчових продуктів через циркулярні механізми, такі як продовольчі банки, механізм передачі харчових продуктів на благодійність та економічні стимули, сприяючи соціальній інклюзії та ресурсоефективності;

розвиток циркулярної біоекономіки для зменшення залежності від невідновлюваних ресурсів, пом’якшення впливу на навколишнє природне середовище та підтримки адаптації до зміни клімату (зокрема для виконання міжнародних зобов’язань України щодо скорочення викидів метану) — через такі заходи, як використання відходів та побічних продуктів тваринного походження в біоенергетиці, запобігання утворенню відходів харчових продуктів та відновлення поживних речовин;

розвиток потенціалу для ремонту електронної продукції, повторного використання та відповідального управління відходами електричного та електронного обладнання — включаючи схеми зворотного прийому, ремонтні мережі та продовження строку служби продукції;

створення функціонуючого ринку вторинних будівельних матеріалів та впровадження практик для стимулювання попиту на продукцію із вторинної сировини;

створення умов для безпечного поводження з небезпечними речовинами та стійкими органічними забруднювачами у потоках відходів відповідно до вимог законодавства України та права ЄС (acquis ЄС);

зменшення негативного впливу пластику на навколишнє природне середовище шляхом удосконалення стандартів для біорозкладних матеріалів, обмеження використання одноразових пластикових виробів та розвитку системи переробки пластику;

відновлення та підготовка до повторного використання відходів видобувної промисловості та металургії, а також стимулювання їх застосування у будівництві через економічні та регуляторні стимули;

створення ефективних систем збирання та оброблення відходів батарей та акумуляторів, а також інших потоків відходів із високим потенціалом циклічності.

Основними заходами з виконання цього завдання є:

розвиток ланцюгів доданої вартості для товарів і послуг циркулярної економіки для пріоритетних секторів, що включає:

впровадження центральними органами виконавчої влади смарт-спеціалізації та цифровізації ланцюгів доданої вартості в пріоритетних секторах з метою підвищення рівня відстеження матеріальних потоків та ресурсоефективності;

використання відходів та побічних продуктів тваринного походження у виробництві біоенергії з розробленням стандартів використання дигестату як органічного добрива та запровадженням критеріїв сталості для біомаси;

розроблення механізму передачі придатних до споживання харчових продуктів на благодійність та інших форм їх перерозподілу, зокрема через продовольчі банки, включаючи стимули для роздрібної торгівлі та виробників;

розроблення та впровадження систем моніторингу передачі придатних до споживання харчових продуктів та запобігання зловживанням у системах передачі харчових продуктів.

Підтримка циркулярного переходу в електроніці та електричному обладнанні, що включає, але не обмежується такими заходами, як:

розроблення нормативно-правових актів щодо єдиних вимог до зарядних пристроїв для портативних електронних пристроїв відповідно до Директиви (ЄС) 2022/2380 Європейського Парламенту та Ради від 23 листопада 2022 р. про внесення змін до Директиви 2014/53/ЄС щодо гармонізації законодавства держав-членів щодо надання на ринку радіообладнання (USB Type-C та USB Power Delivery);

прийняття вимог екодизайну щодо ремонтопридатності, довговічності та придатності до переробки електронної продукції;

встановлення обов’язків для виробників щодо надання запасних частин та інформації про ремонт протягом тривалого періоду після продажу;

запровадження прав споживачів на ремонт та проведення інформаційних кампаній для виробників і споживачів;

створення програм фінансової підтримки для ремонтних центрів і майстерень, включаючи схеми навчання та сертифікації;

створення інформаційних ресурсів для пошуку сертифікованих ремонтних послуг.

Забезпечення безпечного управління відходами електричного та електронного обладнання та небезпечними речовинами (зокрема стійкими органічними забруднювачами) шляхом:

розроблення нормативно-правових актів, узгоджених з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2012/19/ЄС від 4 липня 2012 р. про відходи електричного та електронного обладнання (ВЕЕО) (нова редакція) щодо відходів електричного та електронного обладнання;

встановлення цільових показників та зобов’язань щодо збирання та оброблення відходів електричного та електронного обладнання;

створення схем зворотного прийому та пунктів збору у роздрібній торгівлі;

оновлення нормативно-правових актів щодо стійких органічних забруднювачів з урахуванням змін до додатків Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі та відповідно до Регламенту (ЄС) 2019/1021 Європейського Парламенту і Ради від 20 червня 2019 р. про стійкі органічні забруднювачі (нова редакція);

проведення інформаційних кампаній для суб’єктів господарювання щодо управління небезпечними відходами.

Розвиток ринків вторинних будівельних матеріалів та циркулярних будівельних практик, що включає:

проведення наукових досліджень щодо можливості використання вторинних будівельних матеріалів в будівництві та у разі потреби удосконалення нормативних документів у сфері будівництва з урахуванням вимог європейських стандартів;

розроблення нормативно-правових актів для створення ринків вторинних будівельних матеріалів;

формування критеріїв сталості до продукції у пріоритетних секторах для стимулювання попиту на перероблені матеріали.

Покращення циркулярності пластику та упаковки, що включає:

розроблення нормативно-правових актів та стандартів для біорозкладного пластику;

обмеження безоплатного розповсюдження пакетів та заходи щодо одноразових пластикових виробів відповідно до Директиви ЄС 2019/904 Європейського Парламенту та Ради від 5 червня 2019 р. про зменшення впливу певних пластикових виробів на навколишнє середовище;

економічні стимули для переробки та повторного використання в ланцюгах доданої вартості пластику;

впровадження процедур маркування пластику та гармонізації стандартів біорозкладності.

Посилення циркулярних підходів до металів, видобувних та промислових побічних продуктів, що включає:

проведення наукових досліджень щодо можливості використання відходів та побічних продуктів видобувної промисловості в будівництві та у разі потреби удосконалення нормативних документів у сфері будівництва з урахуванням вимог європейських стандартів;

розроблення механізму підтримки транспортування шлаку;

підготовку державних програм використання шлаку та золи у дорожньому будівництві;

Покращення циркулярності для батарей та акумуляторів, що включає:

розроблення нормативно-правових актів для збирання та оброблення відходів батарей та акумуляторів;

обмеження на неперезаряджувані батареї, де існують альтернативи;

розроблення постанов Кабінету Міністрів України щодо цинково-марганцевих та літієвих батарей, включаючи економічні стимули;

заходи із забезпечення дотримання вимог розширеної відповідальності виробника у потоках відходів батарей та акумуляторів.

Очікуваними результатами цього завдання є:

прискорена циркулярна трансформація у пріоритетних секторах, що забезпечується системою нормативно-правових актів та ринкових механізмів, які уможливлюють екодизайн, повторне використання, безпечне поводження з небезпечними речовинами та відновлення цінних матеріалів. Промислові та сервісні екосистеми для ремонту, відновлення, зворотного прийому та реверсивної логістики створені у співпраці з суб’єктами господарювання, тоді як циркулярний попит стимулюється шляхом формування критеріїв сталості до продукції у пріоритетних секторах та оновлені технічні стандарти використання вторинної сировини в будівництві. Цифрові інструменти відстеження та моніторингу підвищують прозорість циркулярних потоків, а збільшення участі громадськості та підвищення її обізнаності підтримують поширення практик циркулярного споживання та виробництва в усій економіці.

Ключовими індикаторами успішного виконання цього завдання будуть досягнення таких цільових показників до 2035 року:

прийнято та введено в дію законодавство у сфері екодизайну, включаючи вимоги до ремонтопридатності, доступності запасних частин та придатності до переробки електронних пристроїв;

розширено інфраструктуру збору відходів електричного та електронного обладнання з охопленням усіх територіальних громад в Україні;

щонайменше 30 відсотків публічних будівельних тендерів включають критерії сталості, пов’язані з переробленими та вторинними матеріалами;

вироблено діючий механізм безоплатної передачі придатних до споживання харчових продуктів на благодійність, згідно з яким не менше 20 відсотків придатних до споживання харчових продуктів, утворених у закладах роздрібної торгівлі, які в іншому разі могли б стати відходами, спрямовуються до продовольчих банків (базове значення: ~0 відсотків);

щонайменше 5 млн. громадян охоплено національними інформаційними кампаніями щодо електронних відходів, запобігання відходам харчових продуктів, прав на ремонт та сортування;

розроблено фінансовий механізм щодо стимулювання для суб’єктів господарювання, які передають їжу на благодійність, використовують вторинні матеріали або займаються переробкою пластику;

внесено зміни до нормативно-правової бази у сфері управління відходами щодо врегулювання статусу побічних продуктів виробництва, що забезпечило усунення перешкод для їх подальшого ринкового використання;

регулювання щодо одноразових пластикових виробів приведено у відповідність з Директивою (ЄС) 2019/904 Європейського Парламенту та Ради від 5 червня 2019 р. про зменшення впливу певної пластикової продукції на довкілля шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів.

Завдання 2. Створення сприятливих умов для розвитку ланцюгів доданої вартості для товарів і послуг циркулярної економіки

Досягнення цього завдання передбачає:

підтримку розвитку ланцюгів доданої вартості для товарів і послуг циркулярної економіки у пріоритетних секторах шляхом покращення регуляторних, інфраструктурних та фінансових умов для запобігання утворенню відходів, ресурсоефективності та використання вторинних матеріалів;

впровадження сформованих критеріїв сталості до продукції у пріоритетних секторах як інструменту формування сталого попиту, зокрема шляхом розроблення та застосування екологічних, соціальних і економічних вимог до продукції протягом її життєвого циклу;

сприяння доступу суб’єктів господарювання до фінансування для інновацій, спрямованих на розвиток циркулярної економіки, за допомогою грантів, пільгових кредитів та схем змішаного фінансування;

стимулювання до впровадження найкращих доступних технологій та методів управління у промисловому секторі з метою зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище;

підвищення циркулярності в текстильному виробництві шляхом підтримки розширеної відповідальності виробника, екодизайну, використання перероблених матеріалів та інфраструктури повторного використання;

сприяння системам відкритих даних та цифровим інструментам для підвищення прозорості ринку та можливості відстеження у циркулярних ланцюгах доданої вартості;

зміцнення регіональних центрів циркулярної економіки та зон промислового симбіозу, орієнтованих на відновлення та підготовку до повторного використання відходів від руйнувань, відновлення металургійних відходів та міжсекторальні матеріальні потоки.

Основними заходами з виконання цього завдання є:

забезпечення впровадження національних та міжнародних стандартів, які стимулюють створення та розвиток ланцюгів доданої вартості у пріоритетних секторах, включаючи підготовку до повторного використання сільськогосподарських залишків, відходів від руйнувань і відходів видобувної промисловості як вторинної сировини;

створення Національного реєстру відкритих даних про циркулярну економіку та низьковуглецеві сектори економіки з чіткими протоколами розкриття даних, регулярним оновленням, що дасть змогу суб’єктам господарювання приймати обґрунтовані бізнес-рішення та планувати інвестиції;

вироблення механізму фінансової підтримки (гранти, кредити) для циркулярних бізнес-моделей в пріоритетних секторах, зокрема шляхом змішаного фінансування та зелених облігацій;

розроблення та впровадження регуляторних та економічних стимулів для впровадження циркулярних технологій та практик, включаючи екоінновації, чистіше виробництво та рішення щодо перетворення відходів на ресурси;

створення умов для фінансування заходів з переходу на найкращі доступні технології та методи управління у промисловому секторі (модернізація діючих установок відповідно до вимог висновків найкращих доступних технологій та методів управління);

підтримка розвитку інфраструктури з оброблення сільськогосподарських та промислових відходів (наприклад, регіональні центри оброблення біовідходів, платформи для торгівлі твердим біопаливом, логістика використання шлаків);

сприяння доступу до ринку товарів на основі циркулярної економіки за допомогою формування критеріїв сталості до продукції у пріоритетних секторах, включаючи розроблення критеріїв, навчання покупців і постачальників, а також спеціальні інструменти підтримки;

організація та підтримка інформаційних кампаній і програм з розбудови спроможності, орієнтованих на суб’єктів господарювання, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та фахівців із закупівель, для прискорення впровадження моделей циркулярної економіки;

сприяння запровадженню розширеної відповідальності виробника у нових категоріях продукції, таких як текстиль, упаковка, і підтримка створення відповідних мереж збору та переробки із встановленням мінімальних вимог до їх ефективності та якості рециклінгу (відповідно до стандартів ЄС), що стимулюватиме отримання високоякісної вторинної сировини та запобігатиме формальному виконанню квот;

сприяння промисловому симбіозу та циркулярним кластерам шляхом підтримки регіональних центрів циркулярної економіки та інноваційних екосистем;

надання технічної допомоги суб’єктам господарювання для переходу до циркулярної економіки, включаючи підтримку в проведенні аудитів циркулярної економіки, аналізі ланцюгів доданої вартості, оцінці життєвого циклу та редизайні бізнес-моделей;

розроблення та впровадження вимог циклічності для діяльності з відновлення, включаючи селективний демонтаж, сортування та стандарти якості для відходів від руйнувань, що дасть змогу безпечно повторно використовувати та переробляти будівельні матеріали у межах циркулярних ланцюгів доданої вартості.

Очікуваним результатом виконання цього завдання є:

покращені сприятливі умови для циркулярних бізнес-моделей та ланцюгів доданої вартості за допомогою узгоджених регуляторних, економічних і фінансових рамок, які стимулюють інвестиції, підтримують модернізацію промисловості та мобілізують внутрішнє і міжнародне фінансування для циркулярних технологій. Принципи циклічності інтегровані у виробництво (виготовлення) та/або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг та секторальні програми розвитку, сприяючи доступу до ринку вторинної сировини та циркулярних послуг, а також покращеній циклічності відходів від руйнувань у секторі відбудови та будівництва. Суб’єкти господарювання користуються більш передбачуваними умовами регулювання, кращим доступом до фінансування та спеціалізованого обладнання, а також покращеною співпрацею у пріоритетних ланцюгах доданої вартості, що дає змогу ширше впроваджувати циркулярні рішення в національну економіку.

Ключовими індикаторами успішного виконання цього завдання будуть досягнення таких цільових показників до 2035 року:

створено Національний реєстр відкритих даних про циркулярну економіку та низьковуглецеві сектори, який є загальнодоступним, регулярно оновлюється та функціонує (базове значення: немає; цільове: один національний реєстр до 2035 року);

опубліковано методичні рекомендації щодо стимулів для агробізнесу, які підтримують ланцюги доданої вартості від сільськогосподарських відходів до біоенергії (цільове значення: один офіційний документ);

розроблено та затверджено щонайменше три ключових ланцюги доданої вартості продукції у сферах пластику, упаковки та органічного виробництва;

набрала чинності нормативна база щодо відновлення критичної сировини з відходів видобутку (цільове значення: один законодавчий акт; три пілотних суб’єкти господарювання працюють);

прийнято Національний план дій з впровадження критеріїв сталості до виробництва (виготовлення) та/або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, включаючи навчання для щонайменше 200 учасників кожного звітного періоду до 2031 та до 2035 року відповідно, у тому числі шляхом поширення інформації для суб’єктів сфери публічних закупівель;

вироблено спеціальний фінансовий механізм (схема грантів, кредитів або гарантій) для циркулярних бізнес-моделей в пріоритетних секторах;

розроблено фінансовий механізм для стимулювання інвестицій у циркулярні технології в пріоритетних секторах;

залучено щонайменше 100 млн. євро через міжнародне фінансування (технічна допомога, двостороннє співробітництво, змішане фінансування) для циркулярного переходу в пріоритетних секторах;

одна законодавча ініціатива, спрямована на оптимізацію доступу до кредитування операторів установок, на модернізацію суб’єктів господарювання відповідно до вимог найкращих доступних технологій та методів управління;

щонайменше на 15 відсотків збільшилося використання біопалива порівняно з базовим показником 2024 року;

створено національну систему розширеної відповідальності виробника для текстилю з щонайменше 1000 пунктами збору та п’ятьма потужностями з сортування/переробки в експлуатації;

розроблено технічні та регуляторні умови, що дають змогу безпечно використовувати шлаки та відходи процесу збагачення корисних копалин як вторинні матеріали;

впроваджено проекти, що організовують роботу щонайменше трьох промислових центрів та п’яти екоіндустріальних парків циркулярної економіки;

щонайменше три великих проекти відбудови реалізовано із застосуванням принципів циркулярного відновлення матеріалів для відходів від руйнувань, що не є небезпечними, забезпечуючи документально підтверджене сортування та підготовку до повторного використання, переробку відновлених будівельних матеріалів.

Завдання 3. Стимулювання інновацій, підприємництва та фінансування циркулярного переходу

Досягнення цього завдання передбачає:

зміцнення інноваційних екосистем та підтримку циркулярних стартапів, суб’єктів малого і середнього підприємництва і співпраці між наукою та промисловістю;

сприяння доступу суб’єктів господарювання до фінансування для впровадження циркулярних рішень, включаючи спеціальні грантові схеми, пільгові кредити та зелені облігації;

інтеграцію критеріїв циркулярної економіки в національні та регіональні інноваційні стратегії і програми фінансування;

сприяння створенню екоіндустріальних парків, демонстраційних проектів циркулярної економіки та пілотному впровадженню технологій;

покращення цифровізації та інструментів моніторингу, що підтримують підприємництво, пов’язане з урахуванням принципів циркулярної економіки (наприклад, інформаційні панелі циркулярної економіки, інструменти оцінки життєвого циклу).

Основними заходами з виконання цього завдання є:

розроблення та організація спеціалізованих конкурсів інновацій циркулярної економіки, орієнтованих на рішення ранньої стадії в таких сферах, як переробка пластику, послуги з ремонту або промисловий симбіоз;

створення регіональних інноваційних центрів або інкубаторів циркулярної економіки з наставництвом, технічною допомогою та налагодженням зв’язків з інвесторами;

інтеграція критеріїв оцінки циркулярної економіки в національні програми фінансування наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, включаючи узгодження з Рамковою програмою ЄС з досліджень та інновацій “Горизонт Європа” (Horizon Europe) (далі — програма “Горизонт Європа” (Horizon Europe);

забезпечення фінансових або інвестиційних гарантій для суб’єктів господарювання, що відповідають екологічним критеріям ефективності;

впровадження цифрових інструментів системи моніторингу для оцінки впливу інновацій, технологічної готовності та масштабованості.

Очікуваними результатами виконання цього завдання є:

зміцнена циркулярна інноваційна екосистема, що характеризується ефективною співпрацею між науковими установами, суб’єктами господарювання, фінансовими установами та органами державної влади. Наукові дослідження і науково-технічні (експериментальні) розробки узгоджуються з цілями циркулярної економіки та промисловими потребами, тоді як покращений доступ до інструментів змішаного фінансування підтримує впровадження та масштабування інноваційної циркулярної продукції, послуг і технологій. Пілотні та демонстраційні проекти прискорюють поширення та впровадження в регіональних промислових екосистемах. Інституціоналізована підтримка циркулярних інновацій на державному, регіональному та місцевому рівні забезпечує безперервність, знижує інвестиційні ризики та сприяє зростанню циркулярних стартапів і суб’єктів господарювання.

Ключовими індикаторами успішного виконання цього завдання будуть досягнення таких цільових показників до 2035 року:

створено та забезпечено функціонування щонайменше трьох регіональних інноваційних центрів або інкубаторів циркулярної економіки на регіональному рівні;

створено, профінансовано та реалізовано щонайменше 10 інноваційних пілотних проектів, які пройшли зовнішню оцінку та спрямовані на практичне впровадження циркулярних бізнес-моделей у пріоритетних секторах економіки (зокрема щодо рециклінгу відходів, екодизайну, ремонту, відновлення та промислового симбіозу);

розроблено та організовано спеціалізовані конкурси інновацій циркулярної економіки;

інтегровано критерії циркулярної економіки у щонайменше три національні програми наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок або програми підтримки суб’єктів господарювання;

щонайменше 100 суб’єктів господарювання або стартапів отримали підтримку через спеціалізовані фінансові або технічні інструменти циркулярної економіки.

Стратегічна ціль 3. Розгортання інновацій, інфраструктури та цифрових інструментів для циркулярної трансформації

Завдання 1. Стимулювання інновацій та цифрових рішень для розгортання циркулярної економіки

Досягнення цього завдання передбачає:

прискорення розроблення, тестування та впровадження інноваційних технологій, бізнес-моделей та циркулярних рішень у пріоритетних секторах;

підтримку наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, що підвищує ресурсоефективність, запобігає утворенню відходів, сприяє екодизайну продукції та використанню вторинної сировини;

сприяння впровадженню пілотних проектів, експериментальних інноваційних майданчиків та демонстраційних майданчиків для підтвердження циркулярних підходів і сприяння обміну знаннями між заінтересованими сторонами;

стимулювання використання цифрових інструментів (наприклад, інтернет речей (IoT), технології розподіленого реєстру (блокчейн), штучний інтелект (ШІ), цифрові паспорти продукції) для покращення відстеження, прозорості та моніторингу матеріальних потоків і показників циклічності;

розроблення баз даних та цифрових платформ відкритого доступу, які підтримують пошук партнерів для співпраці у циркулярній економіці, зворотну логістику, промисловий симбіоз та обмін побічними продуктами;

посилення співпраці між дослідницькими установами, суб’єктами господарювання, стартапами та органами державної влади для масштабування інновацій, пов’язаних з циркулярною економікою;

узгодження національних програм підтримки інновацій циркулярної економіки з європейськими рамками, такими як програма “Горизонт Європа” (Horizon Europe), спільнота циркулярної економіки Європейського інституту інновацій і технологій (EIT Circular Economy Community) та ініціатива ЄС щодо цифрового паспорта продукції.

Основними заходами з виконання цього завдання є:

створення нормативно-правових та організаційних умов для впровадження інноваційних рішень у сфері циркулярної економіки, включаючи системи повторного використання, моделі “продукція як послуга”, цифрові паспорти продукції та цифрові платформи обміну вторинною сировиною;

розроблення та введення в експлуатацію цифрових платформ, що підтримують:

зворотну логістику та схеми зворотного прийому;

промисловий симбіоз та обмін побічними продуктами;

відстеження матеріалів та компонентів;

пошук партнерів для суб’єктів господарювання циркулярних послуг (ремонт, лізинг, відновлення);

розроблення та прийняття нормативно-правових актів для розвитку моделей спільного доступу та використання продукції, зокрема лізингу обладнання, на основі успішних прикладів ЄС та регуляторних стимулів;

сприяння системам повторного використання та ремонту шляхом:

встановлення нормативних визначень, стандартів якості та правил відповідальності щодо продукції, що була у використанні або відновлена;

надання публічних рекомендацій для суб’єктів господарювання та споживачів;

розроблення та оприлюднення методичних рекомендацій щодо критеріїв циркулярної продукції та послуг, узгоджених з рамками ЄС щодо екодизайну та Таксономії ЄС (EU Taxonomy), для розроблення продукції, систем сертифікації та подальшого нормативно-правового врегулювання у разі потреби;

інформування та навчання суб’єктів господарювання перевагам та застосуванню:

цифрових інструментів для відстеження циклічності;

спільних платформ і послуг оптимізації ресурсів;

методів екодизайну та оцінки життєвого циклу;

підтримка демонстраційних та пілотних проектів для:

цифрових рішень, що покращують ефективність матеріалів та циклічність;

інноваційних циркулярних бізнес-моделей;

регіональних тестових стендів та експериментальних інноваційних майданчиків для технологій циркулярної економіки;

сприяння системній взаємодії між центральними органами виконавчої влади, науковими установами, стартапами та суб’єктами господарювання шляхом створення центрів знань, орієнтованих на розвиток циркулярної економіки;

забезпечення узгодження з ініціативами на рівні ЄС, такими як місії програми “Горизонт Європа” (Horizon Europe), спільнота циркулярної економіки Європейського інституту інновацій і технологій (EIT Circular Economy Community), ініціатива ЄС щодо цифрового паспорта продукції та простори даних для циркулярної економіки.

Очікуваним результатом виконання цього завдання є:

прискорена циркулярна трансформація у пріоритетних секторах забезпечена системою нормативно-правових актів та ринкових механізмів, що сприяє впровадженню цифрових моделей створення циркулярної вартості, зокрема розвитку систем повторного використання, моделей спільного доступу та використання продукції, зокрема лізингових механізмів у пріоритетних секторах, а методичні рекомендації забезпечують впорядкованість критеріїв циркулярної продукції та послуг. Цифрові платформи удосконалюють відстеження матеріалів, промисловий симбіоз і доступ до вторинної сировини, а суб’єкти господарювання користуються кращими знаннями та інструментами для впровадження практик, що ґрунтуються на даних та повторному використанні. Закладено основи для участі України в новітніх цифрових ініціативах ЄС, підтримуючи сумісність та інтеграцію транскордонних ланцюгів доданої вартості.

Ключовими індикаторами успішного виконання цього завдання будуть досягнення таких цільових показників до 2035 року:

створено Єдину цифрову платформу розвитку циркулярної економіки в Україні для підтримки ланцюгів доданої вартості для товарів і послуг циркулярної економіки. Іншими цільовими показниками є:

опубліковано національні рекомендації щодо критеріїв циркулярної продукції і послуг (цільове значення: один документ до 2028 року);

прийнято нормативні акти для запровадження моделей спільного доступу та використання продукції, зокрема лізингу щонайменше у двох секторах;

прийнято стандарти та нормативно-правові акти для систем повторного використання, включаючи положення про відповідальність та безпеку;

опубліковано національний посібник із кращих практик, що демонструє циркулярні інновації та цифрові рішення (базове значення: 0; цільове: один до 2028 року);

проведено щонайменше п’ять інформаційних кампаній та заходів щодо цифрових інструментів циркулярної економіки;

прийнято національну рамку впровадження цифрового паспорта продукції, узгоджену із стандартами ЄС.

Завдання 2. Зміцнення екосистем досліджень, інновацій та фінансування циркулярної економіки

Досягнення цього завдання передбачає:

сприяння розвитку національних та регіональних інноваційних екосистем, що підтримують циркулярні рішення, включаючи живі лабораторії, інноваційні центри або інкубатори циркулярної економіки;

сприяння проведенню прикладних досліджень, розвитку інновацій та трансферу технологій, пов’язаних із циркулярною економікою, зокрема у сфері матеріалів на біологічній основі, передових технологій перероблення, цифрових систем відстеження потоків ресурсів і бізнес-моделей циркулярної економіки;

підтримка співпраці наукових установ і суб’єктів господарювання для прискорення пілотування, масштабування та комерціалізації інновацій циркулярної економіки;

впровадження фінансових інструментів (інноваційних грантів, гарантій), що знижують ризики інвестицій у технології та бізнес-моделі циркулярної економіки на ранніх стадіях;

узгодження пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та конкурсів наукових (науково-технічних) проектів з цілями циркулярної економіки, в тому числі шляхом участі у програмі “Горизонт Європа” (Horizon Europe), двосторонній донорській співпраці та інноваційних програмах в рамках Угоди про асоціацію;

популяризацію практик дотримання критеріїв сталості під час виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, а також серед суб’єктів сфери публічних закупівель, які створюють ринковий попит на інноваційну продукцію та послуги циркулярної економіки;

підтримку інтеграції циркулярної економіки та екоінновацій у стратегії регіонального розвитку та платформи смарт-спеціалізації;

сприяння використанню цифрових інструментів для покращення відстеження продукції, забезпечення реверсивної логістики та оптимізації матеріальних потоків у ланцюгах доданої вартості.

Основними заходами з виконання цього завдання є:

прийняття Національної дорожньої карти інновацій та досліджень для циркулярної економіки, узгодженої з цілями цієї Стратегії та Новим планом дій ЄС з циркулярної економіки;

запровадження цільових програм (інструментів) фінансової та грантової підтримки циркулярних інновацій для забезпечення проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, реалізації пілотних проектів та комерціалізації циркулярних рішень, зокрема шляхом створення спеціальних грантових програм (вікон) на базі наявних державних інституцій розвитку за рахунок коштів державного бюджету, міжнародних донорів та приватних інвесторів;

створення у пріоритетних секторах регіональних інноваційних центрів та живих лабораторій, орієнтованих на рішення циркулярної економіки, у співпраці з закладами вищої освіти, науковими установами та органами місцевого самоврядування;

надання грантів та вироблення механізму співфінансування для стартапів, суб’єктів господарювання та наукових установ, які розробляють або тестують інновації циркулярної економіки;

зміцнення партнерства між заінтересованими центральними органами виконавчої влади та заінтересованими сторонами за допомогою конкурсів на спільні прикладні дослідження циркулярних технологій, бізнес-моделей та цифрових рішень;

взяття участі у програмах ЄС з досліджень та інновацій (наприклад, програма “Горизонт Європа” (Horizon Europe), “Цифрова Європа” (Digital Europe), LIFE — Програма дій з довкілля та клімату) та розбудова потенціалу для розроблення проектних пропозицій щодо циркулярної економіки;

визначення та застосування критеріїв сталості для стимулювання попиту на циркулярну продукцію у пріоритетних секторах та послуг з покращеними екологічними характеристиками;

сприяння використанню цифрових технологій у проведенні моніторингу матеріальних потоків, прогнозному технічному обслуговуванні, реверсивній логістиці та оптимізації ланцюгів доданої вартості циркулярної економіки;

встановлення партнерства з міжнародними організаціями, дослідницькими установами та кластерами у сфері трансферу технологій для розширення доступу до найкращих практик, інвестицій та інструментів підтримки інновацій;

забезпечення в межах Єдиної цифрової платформи розвитку циркулярної економіки в Україні демонстрації пілотних проектів, можливостей фінансування, інструментів і тематичних досліджень широкій аудиторії.

Очікуваними результатами виконання цього завдання є:

сформовано інноваційну екосистему, що забезпечує розроблення, тестування та масштабування рішень, пов’язаних із циркулярною економікою; пріоритети досліджень та інновацій узгоджено з пріоритетами ЄС, що розширює доступ до міжнародного фінансування та можливостей співпраці;

запроваджено цільовий фінансовий механізм та створено регіональні центри циркулярної економіки для підтримки розробки технологій і демонстраційних проектів; цифрові технології інтегровано у циркулярні практики у пріоритетних секторах; у межах Єдиної цифрової платформи розвитку циркулярної економіки в Україні забезпечено демонстрацію пілотних проектів, можливостей фінансування, інструментів і тематичних досліджень широкій аудиторії.

Ключовими індикаторами успішного виконання цього завдання будуть досягнення таких цільових показників до 2035 року:

схвалено та оприлюднено Національну дорожню карту інновацій та досліджень для циркулярної економіки;

забезпечено підтримку не менше 10 пілотних та демонстраційних проектів циркулярної економіки до 2035 року;

створено щонайменше п’ять регіональних інноваційних центрів циркулярної економіки або експериментальних інноваційних майданчиків, екоіндустріальних парків (базове значення: 0 у 2024 році);

запроваджено інноваційне партнерство на принципах циркулярної економіки між державою, приватним сектором та науковими установами (базове значення: менше 10 у 2024 році);

щонайменше 100 суб’єктів господарювання або стартапів отримали підтримку шляхом участі у програмах інновацій циркулярної економіки (базове значення: 0);

щонайменше три цифрові технології, актуальні для циркулярної економіки, впроваджені у пілотному режимі або розгорнуті в демонстраційних проектах (базове значення: 0 у 2024 році).

Стратегічна ціль 4. Розширення прав і можливостей громадян та територіальних громад для інклюзивного циркулярного переходу

Завдання 1. Посилення суспільної обізнаності та громадської участі у циркулярному переході

Досягнення цього завдання передбачає:

розроблення цільових інформаційних кампаній для підвищення розуміння громадськістю принципів циркулярної економіки, переваг та можливостей для дій на рівні окремої особи, домогосподарства та територіальної громади;

інтеграцію тем циркулярної економіки в програми формальної та неформальної освіти на відповідних рівнях освіти та підтримку розроблення програм навчання протягом життя, професійної підготовки та підвищення кваліфікації вчителів;

надання програм підвищення обізнаності та розбудови спроможності, адаптованих до конкретних груп населення, включаючи молодь, ветеранів, членів сімей загиблих ветеранів, осіб з інвалідністю та вразливі групи населення;

підтримку ініціатив на рівні територіальних громад та участі громадян у партнерстві з комунальними підприємствами, громадськими об’єднаннями, закладами освіти, суб’єктами господарювання та медіа для просування місцевих практик циркулярної економіки;

сприяння соціальним інноваціям та громадським ініціативам, які стимулюють зміну поведінки та колективні дії, особливо в таких сферах, як запобігання утворенню відходів, стале споживання та повторне використання продукції;

розширення цифрового охоплення та доступності контенту, пов’язаного з циркулярною економікою, через цифрові платформи, соціальні мережі та мобільні застосунки, забезпечення інклюзивного доступу до інформації.

Основними заходами з виконання цього завдання є:

національні та місцеві інформаційні кампанії:

організація та проведення багатоканальних інформаційних кампаній (через медіа) для підвищення обізнаності щодо принципів циркулярної економіки, її переваг та історій успіху;

стимулювання зміни поведінки шляхом проведення цільових кампаній щодо відповідального споживання, повторного використання, запобігання відходам харчових продуктів та сталого стилю життя;

цифрове охоплення та залучення територіальних громад:

використання платформ спільного доступу до інформації та інтерактивних інструментів для охоплення різних демографічних груп, особливо молоді та активних громадян;

впровадження національних ініціатив, таких як “Дні циркулярної економіки” та “Зелені тижні”, для сприяння участі та поширення циркулярних практик;

інтеграція в систему освіти:

сприяння включенню тематики циркулярної економіки до освітніх програм відповідно до законодавства;

сприяння розвитку освітніх компонентів та освітніх програм з питань циркулярної економіки, екодизайну, сталого виробництва та управління ресурсами, узгоджених з найкращими практиками ЄС;

забезпечення навчання та підтримки педагогічних і науково-педагогічних працівників для ефективного викладання контенту з циркулярної економіки;

підтримка місцевих ініціатив та соціальних інновацій:

заохочення місцевих ініціатив циркулярної економіки (ремонтні майстерні, центри повторного використання, громадське компостування) шляхом фінансової та технічної підтримки;

запровадження волонтерських та громадських програм залучення територіальних громад до реалізації циркулярної економіки (акції з прибирання, ремонтні майстерні);

сприяння розвитку соціально орієнтованих екологічних бізнес-моделей комунальних підприємств та рішень циркулярної економіки;

побудова партнерств та міжвідомча співпраця:

посилення співпраці між міністерствами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянським суспільством та профільними бізнес-асоціаціями для узгодження інформаційних, освітніх та навчальних програм;

підтримка робочих груп та спільних ініціатив центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

сприяння участі в міжнародних мережах, програмах обміну та співпраці з інституціями ЄС.

Очікуваними результатами виконання цього завдання є:

більш поінформоване та залучене суспільство, яке активно бере участь у переході до циркулярної економіки, що підтримується інтеграцією тем циркулярної економіки в системи формальної та неформальної освіти та загальнонаціональною діяльністю з підвищення обізнаності. Педагогічні і науково-педагогічні представники, державні службовці, представники суб’єктів господарювання та громадянського суспільства забезпечені знаннями та інструментами, необхідними для стимулювання змін у поведінці, тоді як цифрові навчальні платформи сприяють постійному доступу до високоякісних навчальних та комунікаційних матеріалів. Посилена співпраця між державними установами, науковими колами, суб’єктами господарювання і громадянським суспільством сприяє широкому охопленню громадськості та місцевим циркулярним ініціативам, а міжнародні партнерства підтримують обмін знаннями та узгодження з глобальними практиками циркулярної економіки.

Ключовими індикаторами успішного виконання цього завдання будуть досягнення таких цільових показників до 2035 року:

підвищення обізнаності та комунікація:

щонайменше дві загальнонаціональні інформаційні кампанії щодо тем циркулярної економіки проведено з використанням традиційних та цифрових медіа;

мінімум 10 тематичних публічних заходів організовано на державному, регіональному та місцевому рівні з широким охопленням громадськості;

працює та регулярно оновлюється спеціалізований публічний інформаційний портал циркулярної економіки;

освіта та навчання:

контент, пов’язаний з циркулярною економікою, інтегровано до національних програм середньої освіти та пілотовано щонайменше в 10 відсотків закладів загальної середньої освіти;

багатостороння співпраця та громадська участь:

щонайменше 30 місцевих ініціатив або партнерств підтримано шляхом надання малих грантів або залучення проектів співфінансування.

Завдання 2. Сприяння інтеграції принципів екологічного, соціального та корпоративного управління (ESG) у перехід до циркулярної економіки

Досягнення цього завдання передбачає:

зміцнення систем корпоративної відповідальності шляхом популяризації та поступового запровадження принципів екологічного, соціального та корпоративного управління (далі — ESG) у стратегії, операційній діяльності та ланцюгах постачання суб’єктів господарювання;

розбудову інституційної спроможності заінтересованих центральних органів виконавчої влади та заінтересованих сторін, залучених до реалізації цієї Стратегії або заінтересованих в її результатах, щодо управління ризиками ESG та інтеграції показників циркулярної економіки у стратегії сталого розвитку;

заохочення розвитку соціально орієнтованих екологічних бізнес-моделей, зеленого підприємництва та інклюзивних рішень циркулярної економіки, які також задовольняють соціальні потреби та забезпечують справедливий перехід;

підтримку практик відповідального фінансування та інвестування шляхом розвитку інструментів сталого фінансування з урахуванням Таксономії ЄС (EU Taxonomy), інструментів, узгоджених із ESG, та стимулів, пов’язаних із сталістю.

Основними заходами з виконання цього завдання є:

узгодження національних регуляторних та звітних рамок із законодавством ЄС щодо ESG, актуальних для інтеграції циркулярної економіки, зокрема:

Регламент (ЄС) 2020/852 Європейського Парламенту і Ради від 18 червня 2020 р. про створення рамок для сприяння сталому інвестуванню та внесення змін до Регламенту (ЄС) 2019/2088;

Регламент (ЄС) 2019/2088 Європейського Парламенту і Ради від 27 листопада 2019 р. щодо розкриття інформації, пов’язаної зі сталістю, у секторі фінансових послуг;

Директива (ЄС) 2024/1760 Європейського Парламенту та Ради від 13 червня 2024 р. про комплексну перевірку корпоративної стійкості та про внесення змін до Директиви (ЄС) 2019/1937 та Регламенту (ЄС) 2023/2859 (далі — CSDDD);

розроблення методичних рекомендацій для суб’єктів господарювання щодо розкриття інформації відповідно до Таксономії ЄС (EU Taxonomy) із включенням показників, релевантних для циркулярної економіки (зокрема ефективність використання ресурсів, частка вторинної сировини, строк служби продукції, ремонтопридатність);

вироблення механізму збору, узагальнення та доступу до даних, релевантних для моніторингу реалізації цієї Стратегії, з урахуванням підходів ЄС до розкриття нефінансової інформації;

забезпечення фінансових стимулів для суб’єктів господарювання, що демонструють циркулярну ефективність через звітність ESG, включаючи цільові гранти для зелених та циркулярних інновацій;

підтримка розвитку еко-соціальних суб’єктів господарювання та інклюзивних бізнес-моделей циркулярної економіки, які відповідають екологічним цілям, створюючи при цьому соціальний вплив;

просування відповідальних інвестиційних, узгоджених ESG та циркулярною економікою, включаючи розвиток інструментів зеленого фінансування;

заохочування прозорості відповідно до вимог ESG в ланцюгах постачання, включаючи механізм належної перевірки у разі постачання циркулярної продукції;

запровадження системи нагород, рейтингів та публічного відзначення суб’єктів господарювання, що демонструють найкращі результати у ESG та розвитку циркулярної економіки;

підвищення спроможності суб’єктів господарювання, фінансових установ та органів виконавчої влади до розуміння та застосування ESG у процесі формування та виконання заходів з розвитку циркулярної економіки;

сприяння партнерству між заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими заінтересованими сторонами для просування циркулярних рішень, узгоджених з ESG, та підтримки обміну знаннями;

інтеграція даних циркулярної економіки, ESG-даних та критеріїв сталості в публічні закупівлі, які здійснюються у пріоритетних секторах, скринінг інвестицій та процедури ліцензування;

підвищення обізнаності споживачів і громадськості про ESG, пропагуючи відповідальне споживання та підвищення попиту на сталу циркулярну продукцію.

Очікуваними результатами виконання цього завдання є:

сформовано нормативно-правову базу, що забезпечує інтеграцію цілей циркулярної економіки у сферу ESG та інвестиційну діяльність. Запроваджено цифрові платформи, що забезпечують доступ заінтересованих сторін до достовірних даних відповідно до Таксономії ЄС (EU Taxonomy) та CSDDD. Використання критеріїв, пов’язаних з такими даними, у тому числі під час публічних закупівель, що стимулюють інвестиції в циркулярну продукцію, послуги та технології, а інституційна співпраця між Кабінетом Міністрів України, регуляторами, суб’єктами господарювання і громадянським суспільством підтримує їх послідовне впровадження. Підвищення обізнаності та технічного потенціалу серед інвесторів, органів державної влади та суб’єктів господарювання сприяє поширенню прийняття рішень на основі принципів ESG та циклічності в економіці України.

Ключовими індикаторами успішного виконання цього завдання будуть досягнення таких цільових показників до 2035 року:

прийнято методичні рекомендації для суб’єктів господарювання щодо розкриття даних відповідно до Таксономії ЄС (EU Taxonomy), із включенням показників, відповідних циркулярних економік;

функціонує платформа розкриття інформації та забезпечує доступ до звітів про Таксономії ЄС (EU Taxonomy) та циркулярної економіки;

створено фінансові стимули (гранти, зелені облігації) для суб’єктів господарювання, що демонструють циркулярну ефективність через ESG-звітність;

функціонує система нагород, рейтингів та публічного відзначення суб’єктів господарювання, що дотримуються ESG;

проекти наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок для розвитку циркулярної економіки, фінансування яких здійснено за рахунок бюджетних коштів та/або інших джерел, не заборонених законодавством, які відповідають ESG.

Стратегічна ціль 5. Розвиток людського капіталу та інституційної спроможності для впровадження циркулярної економіки

Завдання 1. Зміцнення кадрового потенціалу органів державної влади та органів місцевого самоврядування

Досягнення цього завдання передбачає:

розвиток професійних компетентностей та управлінських навичок державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також зміцнення інституційної спроможності органів державної влади та органів місцевого самоврядування для формування, впровадження, координації, моніторингу та забезпечення дотримання політики з урахуванням принципів циркулярної економіки на державному, регіональному та місцевому рівні.

Основними заходами з виконання цього завдання є:

розроблення та впровадження програм підвищення кваліфікації для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

проведення оцінки кадрового забезпечення та інституційної спроможності заінтересованих центральних органів виконавчої влади щодо впровадження принципів циркулярної економіки, зокрема їх інтеграції у:

стратегічне планування та міжвідомчу координацію;

нормативно-правову базу та контроль за дотриманням вимог;

моніторинг, звітність та використання даних;

галузеву політику, у тому числі під час здійснення публічних закупівель;

включення вимог щодо компетентностей стосовно циркулярної економіки в кадрову політику державної служби, включаючи посадові інструкції, кваліфікаційні вимоги, процедури оцінювання результатів роботи та програми професійного розвитку;

розроблення та впровадження цільових програм навчання та розбудови спроможності для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема щодо:

формування та реалізації державної політики з урахуванням принципів циркулярної економіки;

регуляторних інструментів, дозвільних (погоджувальних) процедур та контролю за дотриманням вимог;

стратегічної екологічної оцінки та оцінки впливу на довкілля;

використання критеріїв сталості під час здійснення публічних закупівель;

запровадження програм навчання для тренерів (“train-the-trainers”) з метою формування національної мережі експертів-тренерів, здатних проводити систематичне навчання з питань циркулярної економіки для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування на регіональному та місцевому рівні;

сприяння обміну досвідом та поширенню найкращих практик серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема шляхом участі у координаційних нарадах, постійних тематичних робочих групах з питань впровадження політики з урахуванням принципів циркулярної економіки, а також проведення навчальних візитів та стажування;

забезпечення інклюзивного доступу до програми професійного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також зміцнення інституційної спроможності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, враховуючи потреби територій, для яких визначена дата завершення активних бойових дій або тимчасової окупації Російською Федерацією;

включення НАДС циркулярної економіки до переліку пріоритетних напрямів (тем) для підвищення кваліфікації державних службовців, голів (начальників) місцевих держадміністрацій (військових адміністрацій), їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад за загальними професійними (сертифікатними) та короткостроковими програмами.

Очікуваними результатами виконання цього завдання є:

державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування володіють необхідними знаннями, навичками та інституційними інструментами для ефективного впровадження державної політики з урахуванням принципів циркулярної економіки. Створено системний та сталий підхід до управління знаннями та професійного розвитку стосовно циркулярної економіки, що забезпечує якісне виконання стратегічних та операційних завдань цієї Стратегії.

Ключовими індикаторами успішного виконання цього завдання будуть досягнення таких цільових показників до 2035 року:

проведено національну оцінку кадрового забезпечення та інституційної спроможності з питань циркулярної економіки;

циркулярну економіку внесено до переліку пріоритетних напрямів (тем) для підвищення кваліфікації державних службовців, голів (начальників) місцевих держадміністрацій (військових адміністрацій), їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад за загальними професійними (сертифікатними) та короткостроковими програмами;

розроблено та впроваджено програми підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування для розвитку циркулярної економіки;

підготовлено викладачів з питань циркулярної економіки для роботи з існуючими системами професійного розвитку державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

щонайменше 5000 державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування пройшли навчання за програмами підвищення кваліфікації з питань розвитку циркулярної економіки.

Завдання 2. Розвиток навичок, професійної освіти та ринку праці для циркулярної економіки

Досягнення цього завдання передбачає:

створення сучасної системи освіти, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та розвитку навичок, що відповідає потребам циркулярної економіки, а також підтримку трансформації ринку праці у відповідь на структурні економічні зміни, пов’язані з переходом до циркулярної економіки.

Основними заходами з виконання цього завдання є:

проведення національної оцінки потреб ринку праці для циркулярної економіки з визначенням перспективних професій, ключових навичок та кваліфікацій у пріоритетних секторах;

інтеграція принципів циркулярної економіки та зелених навичок в системи професійної, фахової передвищої та вищої освіти в пріоритетних секторах;

сприяння розвитку дуальної форми здобуття освіти та партнерства з роботодавцями, зокрема шляхом співпраці між закладами освіти, суб’єктами господарювання, галузевими асоціаціями та органами державної влади;

підтримка програм перепідготовки, підвищення кваліфікації та справедливого переходу у пріоритетних секторах, що базуються на лінійних моделях виробництва та споживання або секторах із високим впливом на навколишнє природнє середовище, з метою інтеграції їх у ланцюги доданої вартості для товарів і послуг циркулярної економіки;

розроблення та поширення навчальних матеріалів, онлайн-курсів та Національних методичних рекомендацій щодо впровадження принципів циркулярної економіки для закладів освіти та навчальних центрів;

сприяння міжнародному співробітництву та обміну знаннями у сфері розвитку навичок для циркулярної економіки, зокрема шляхом застосування програм ЄС, наукові обміни та професійні мережі;

забезпечення рівного та інклюзивного доступу до освіти та навчання з питань циркулярної економіки з урахуванням гендерних аспектів, соціальної інклюзії та міжрегіональних диспропорцій, у тому числі шляхом запровадження стипендій та інших форм фінансової підтримки для участі у відповідних навчальних програмах.

Очікуваними результатами виконання цього завдання є:

сформовано ринок праці, здатний підтримати перехід до циркулярної економіки, із системою освіти та професійної підготовки, що відповідає економічним потребам. Працівники та суб’єкти господарювання мають доступ до навичок та знань, необхідних для впровадження циркулярних бізнес-моделей, технологій та послуг.

Ключовими індикаторами успішного виконання цього завдання будуть досягнення таких цільових показників до 2035 року:

проведено оцінку потреб ринку праці для розвитку циркулярної економіки, а її результати інтегровано до документів планування зайнятості та освіти;

принципи циркулярної економіки інтегровано до освітніх програм професійної освіти та освітньо-професійних програм фахової передвищої освіти, щонайменше 20 закладів професійної та фахової передвищої освіти;

у стандартах вищої освіти передбачено включення компетентностей з питань циркулярної економіки;

щонайменше 2000 фахівців пройшли програми перепідготовки для працевлаштування у пріоритетних секторах;

запроваджено навчання за дуальною формою здобуття освіти шляхом партнерства між закладами освіти та роботодавцями у пріоритетних секторах.

Порядок проведення моніторингу, оцінки результатів реалізації цієї Стратегії та звітування

Мінекономіки забезпечує координацію виконання цієї Стратегії, проведення моніторингу та оцінки результатів її реалізації.

Мінекономіки проводить моніторинг та оцінку результатів виконання операційного плану.

Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також інші виконавці, визначені в операційному плані, забезпечують:

своєчасне виконання операційного плану;

подання щороку до 1 березня Мінекономіки інформації про стан виконання операційного плану.

Для підтримки постійної комунікації із заінтересованими центральними органами виконавчої влади створюється діалогова платформа щодо розвитку циркулярної економіки, яка передбачає регулярні зустрічі та консультації з представниками громадських об’єднань, територіальних громад, профільних бізнес-асоціацій, торгово-промислових палат, кластерів, інкубаторів, акселераторів, бізнес-центрів та інших інноваційних центрів, наукових установ, аналітичних центрів, партнерів з розвитку та міжнародних фінансових організацій.

Моніторинг і оцінка здійснюються на основі аналізу стану досягнення індикаторів виконання, визначених операційним планом, шляхом порівняння фактичного прогресу з базовими та цільовими показниками. Результати виконання кожного операційного плану використовуються як інформаційна та аналітична основа для підготовки наступних операційних планів, а також для перегляду та коригування заходів з урахуванням досягнутих результатів, виявлених проблем і змін соціально-економічних умов.

З метою забезпечення прозорості, підзвітності та можливості проведення аналізу і моделювання процесів циркулярного переходу інформація про стан реалізації цієї Стратегії та виконання операційного плану оприлюднюється у формі відкритих даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. Центральні органи виконавчої влади, що є розпорядниками інформації, пов’язаної з циркулярною та низьковуглецевою економікою, забезпечують систематичне перетворення, вивантаження та оновлення відповідних галузевих наборів даних.

Фінансове та організаційне забезпечення реалізації цієї Стратегії

Ураховуючи довгостроковий характер цієї Стратегії, орієнтовний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для її реалізації, визначається та деталізується щороку під час складання проектів державного та місцевих бюджетів на відповідний рік з урахуванням можливостей дохідної частини бюджетів, а також під час розроблення проектів нормативно-правових актів та державних цільових програм, спрямованих на виконання операційних планів.

Фінансування реалізації цієї Стратегії здійснюється за рахунок:

коштів державного та місцевих бюджетів у межах бюджетних призначень, передбачених відповідним виконавцям на відповідний рік;

коштів міжнародної технічної допомоги та секторальної підтримки ЄС, інших партнерів з розвитку, міжнародних фінансових організацій;

коштів інвесторів та суб’єктів господарювання;

інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяг фінансування реалізації цієї Стратегії коригується з урахуванням обсягу коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Організаційне забезпечення реалізації цієї Стратегії здійснюється з урахуванням наявного людського капіталу, кадрового потенціалу та інституційної спроможності відповідальних виконавців, визначених операційними планами, а також можливості залучення експертної, консультаційної та технічної підтримки партнерів з розвитку відповідно до законодавства.

З огляду на обмежені можливості державного бюджету в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України Мінекономіки координує разом з іноземними партнерами та організаціями забезпечення фінансування заходів, передбачених у цій Стратегії. Координація потребує належної інституційної основи. Такий механізм координації (платформа донорської координації) діятиме на постійній основі та включатиме роботу наявних інструментів планування допомоги, таких як Багатостороння донорська координаційна платформа, План України, схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 тощо.

Платформа забезпечуватиме координацію взаємодії між заінтересованими сторонами з метою реалізації цієї Стратегії. До складу платформи входять представники Мінекономіки, один з яких головує на засіданнях, інших міністерств і центральних органів виконавчої влади (у разі потреби), а також за згодою — представництва ЄС або Європейської Комісії, Німецького товариства міжнародної співпраці (GIZ), Програми розвитку ООН (UNDP), міжнародних фінансових організацій (зокрема Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку (EIB), Світового банку (WB), Міжнародної фінансової корпорації (IFC), інші організації.

ЗАТВЕРДЖЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 17 вересня 2026 р. № 934-р

Найменування заходу

Відповідальні за виконання

Строк виконання

Індикатор виконання

Джерело фінансування

Стратегічна ціль 1. Створення цілісної нормативно-правової та інституційної бази для впровадження циркулярної економіки

Завдання 1. Забезпечення скоординованої взаємодії між центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо планування та впровадження принципів циркулярної економіки, а також моніторингу результатів їх застосування