КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
31.01.2006
(Витяг)
Вінницький районний суд Вінницької області вироком від 11 березня 2005 р. засудив Ш. за ч. 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ) на три роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК Ш. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. Відповідно до ст. 76 КК його зобов'язано: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в зазначений орган.
Цим же вироком Ш. та І. за ч. 2 ст. 185 КК ( 2341-14 ) із застосуванням ст. 47 КК звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки колективу підприємства, і справу в цій частині закрито. Постановлено також стягнути з Ш. та І. на користь підприємства "Бахонецьке" по 2 тис. 40 грн. з кожного.
В апеляційному порядку вирок не розглядався.
Ш. визнано винним у тому, що він 25 грудня 2004 р. проник у приміщення майстерні й таємно викрав звідти електродвигун вартістю 500 грн.
Ш. та І. визнано винними в тому, що вони 8 січня 2005 р. за попередньою змовою таємно викрали належний зазначеному підприємству комплект катків вартістю 4 тис. 80 грн.
У касаційному поданні заступник прокурора Вінницької області порушив питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила касаційне подання з таких підстав.
Згідно зі ст. 47 КК ( 2341-14 ) від кримінальної відповідальності може бути звільнено з передачею на поруки особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Ш., як визнав суд, вчинив злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 185 КК, які відповідно до ст. 12 КК є злочинами як середньої тяжкості, так і тяжкими.
Таким чином, щодо Ш. застосовано ст. 47 КК ( 2341-14 ) усупереч вимогам цієї норми.
Звільняючи Ш. та І. від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК ( 2341-14 ) у зв'язку з передачею їх на поруки колективу підприємства, суд постановив вирок без додержання вимог ст. 10 КПК ( 1001-05 ), в якій передбачено, що за наявності підстав, зазначених у ст. 47 КК, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні ухвалює постанову (а не вирок) про закриття справи. Крім того, відповідно до ст. 327 КПК ( 1003-05 ) вирок може бути обвинувальний або виправдувальний. Суд наведених положень не врахував і постановив вирок, яким закрив справу, що є істотним порушенням закону.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 11 березня 2005 р. щодо Ш. та І. скасувала і направила справу на новий судовий розгляд.