Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Нацкомісією фактично не здійснено належного аналізу регуляторного впливу під час прийняття оспорюваної постанови, а опублікований аналіз впливу проекту не містить жодного посилання на очікувані результати впливу, який справлятиме регуляторний акт на експортну або імпортну галузь в цілому, що є порушенням статті 15 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон № 1540-VIII). Окрім того, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції виходив із того, що право Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства імперативно забороняє встановлення плати за передачу електричної енергії при здійсненні експорту та тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління при здійсненні експорту та імпорту як заходів, що є еквівалентними миту.