РОЗВИТОК МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
Проблеми розвитку матеріально-технічної бази цивільної авіації розглядаються виходячи із загального прогнозу розвитку ринку авіаційних перевезень та робіт. При цьому враховується якісний та кількісний стан авіаційної техніки, яка залишилась Україні у спадок від колишнього СРСР.
Нижче пропонуються такі концептуальні положення щодо оновлення парку повітряних суден України, розвитку цивільних аеропортів та розвитку виробничої бази підприємств, що займаються виготовленням, ремонтом, доробкою та технічним обслуговуванням авіаційної техніки.
Оновлення парку повітряних суден України
Парк повітряних суден, що експлуатуються на авіапідприємствах (в авіакомпаніях) України, практично вичерпав свій ресурс. Довгострокова програма оновлення цього парку грунтуватиметься передусім на реальних можливостях авіаційної промисловості.
До освоєння національною авіаційною промисловістю виробництва конкурентоспроможних повітряних суден технічне переоснащення галузі здійснюватиметься із застосуванням іноземної авіаційної техніки.
Пріоритетним напрямом технічного переоснащення повинна стати заміна парку дальніх магістральних літаків, що дасть змогу ефективно виконувати трансконтинентальні польоти з високим рівнем безпеки і сервісу.
Водночас здійснюватиметься переоснащення парку близько та середньомагістральних літаків, а також літаків для місцевих авіаліній за такими принципами:
пріоритетне використання сучасної конкурентоспроможної авіаційної техніки українського виробництва;
переобладнання повітряних суден, які перебувають в експлуатації, з метою поліпшення їх техніко-експлуатаційних характеристик;
придбання та оренда (лізинг) авіаційної техніки іноземного виробництва з одночасним створенням робочих місць в Україні для виробництва окремих компонентів та устаткування цієї авіатехніки і створенням системи її матеріально-технічного обслуговування та ремонту;
придбання повітряних суден у Міноборони;
використання на взаємовигідних засадах у складі цивільної авіації повітряних суден Міноборони згідно з договорами між Військово-Повітряними Силами та авіапідприємствами.
Для повнішого задоволення потреб цивільної авіації, а також в інтересах української авіапромисловості відповідні органи державної влади вирішують питання про створення конкурентоспроможної вітчизняної авіатехніки, яка повинна надійти для експлуатаційних випробувань у найближчі 2 - 3 роки, масового використання - через 5 - 7 років, а саме:
літаків для місцевих авіаліній (АН-140, АН-38);
магістральних літаків (ТУ-334).
Перспективним напрямом є також створення системи регулярних вантажних перевезень з використанням повітряних суден, що розробляються національною авіаційною промисловістю (АН-74ТК, АH-70), та потенціалу Військово-Повітряних Сил.
Поряд з проведенням модернізації парку повітряних суден необхідно забезпечувати підтримання технічного стану наявних суден відповідно до зростаючих вимог стосовно забезпечення безпеки польотів, що, у свою чергу, вимагатиме виробництва на вітчизняних підприємствах запасних частин і комплектуючих виробів.
Принципової реорганізації потребує система технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки.
На основі авіаційно-технічних баз і авіаційно-ремонтних заводів доцільно створити спеціалізовані центри технічного обслуговування та ремонту, які використовували б прогресивні технології, були оснащені новітніми інформаційно-керуючими системами, сучасним діагностичним та виробничим обладнанням.
Є потреба в середніх і легких вертольотах, що зумовлює необхідність розвитку власної вертольотобудівної промисловості.
І далі розвиватиметься авіація загального призначення, зокрема спортивна авіація, дельтапланеризм, повітроплавання, а також створюватиметься парк ділової авіації.
Мінтранс, Укравіатранс сприятимуть авіапромисловості в пошуку нових форм господарювання на взаємовигідних засадах в умовах розвитку ринкових відносин.
Розвиток мережі цивільних аеропортів
Виділення аеропортів із складу авіапідприємств у самостійні юридичні особи є обов'язковим заходом демонополізації на повітряному транспорті.
Аеропорт як єдиний технологічний комплекс ма забезпечувати керування повітряним рухом в зоні аеропорту, зліт-посадку літаків, їх наземне обслуговування, обслуговування пасажирів, багажу, пошти та вантажів, а також надання всіх інших авіаційних та неавіаційних послуг авіакомпаніям, клієнтам, іншим юридичним та фізичним особам. На взаємовигідних умовах право на виконання зазначених послуг може передаватися у концесію окремим юридичним та фізичним особам за умови погодження цих питань з органом управління у встановленому порядку.
Аеропорт користуватиметься землею у межах, визначених державним актом землекористування, і нестиме відповідальність згідно із законодавством України за використання земель, закріплених за ним, їх впорядкування, екологічну безпеку та утримання в належному стані.
Діючі аеропортові комплекси не повною мірою відповідають вимогам організації міжнародних авіаперевезень, обслуговування пасажирів тощо. Тому передбачається модернізація аеропортів, їх реконструкція і розбудова відповідно до міжнародних норм і правил.
Аеропорти поділятимуться на категорії залежно від їх значення: головний аеропорт, регіональні і обласні аеропорти та аеропорти місцевого значення.
Головний аеропорт країни - аеропорт Бориспіль - забезпечуватиме виконання основного обсягу пасажирських та вантажних міжнародних авіаперевезень і як об'єкт державних інтересів розвиватиметься за рахунок державних капітальних вкладень і власних коштів.
Регіональні аеропорти ( Сімферополь, Одеса, Донецьк, Харків, Львів, Дніпропетровськ) та аеропорти в інших обласних центрах перебуватимуть під державним контролем. Їх розвиток може здійснюватися як за рахунок коштів місцевих бюджетів та державних капітальних вкладень, так і за рахунок інших джерел.
Доцільним буде впровадження технології комплексних перевезень пасажирів і вантажів різними видами транспорту на базі головного та регіональних аеропортів, перетворення їх у вузлові аеропорти (так звані "хаби"), що забезпечують міжнародні транзитні та трансферні авіаперевезення.
Аеропорти місцевого значення, розташовані у промислових центрах і курортних зонах тощо, тісно взаємодіють з головним та регіональними аеропортами. Джерелами фінансування розвитку місцевих аеропортів можуть бути бюджетні кошти, кошти іноземних інвесторів, спільних підприємств тощо.
Під час визначення пріоритетів розвитку аеропортів враховуються аеродроми Міноборони та інших відомств на підставі техніко-економічних обгрунтувань.
Найближчим часом необхідно визначити кордони перспективної розбудови аеропортів з метою бронювання необхідних територій навколо них, вилучення їх з реєстру земель, що підлягають паюванню, та вирішити питання щодо насадження шумозахисних лісосмуг.
Для забезпечення ефективної діяльності аеропортів у ринкових умовах, підтримання необхідного балансу інтересів держави, регіону, міста, окремих юридичних та фізичних осіб у сфері аеропортових послуг необхідно провести акціонування українських аеропортів.
Слід приділити велику увагу гармонійному і скоординованому розвитку усієї національної мережі аеропортів.
Передбачається впровадити систему контролю та нагляду за діяльністю аеропортів з метою забезпечення виконання основних завдань:
підвищення рівня авіаційної безпеки та безпеки польотів;
забезпечення розвитку всієї національної мережі аеропортів України як єдиного господарського комплексу;
здійснення контролю за цінами;
об'єднання та використання технічного досвіду;
забезпечення економії у виробництві;
забезпечення ефективності управління;
координація зусиль в оснащенні обладнанням;
уникнення дублювання в управлінні, капітальних вкладеннях, витратах трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів;
зменшення накладних видатків;
досягнення високої ефективності в міжнародному русі капіталів;
створення сприятливих умов для інвестицій;
підтримка тимчасово збиткових аеропортів заради функціонування всієї мережі.
Виробнича база цивільної авіації
Виробничою базою цивільної авіації є підприємства Укравіатрансу, на які покладено функції з технічного обслуговування авіаційної техніки різної складності та трудозатратності. Особливо трудозатратні та технологічно складні види обслуговування виконуватимуться авіабудівними, спеціалізованими авіаремонтними та іншими підприємствами різних форм власності за умови наявності відповідного сертифіката та ліцензії.
Виконуючи завдання в інтересах цивільної авіації України, підприємства інших міністерств і відомств повинні додержуватися нормативних вимог, визначених законодавством або ухвалених відповідними органами в установленому порядку.
У разі потреби технічне обслуговування та ремонт імпортної авіаційної техніки проводитиметься на іноземних підприємствах, діяльність яких повинна бути схвалена повноважним органом України.
У найближчі 3 - 5 років передбачається:
забезпечити на вітчизняних підприємствах оптимальний обсяг:
- поточного та капітального ремонту авіаційної техніки виробництва України, Росії, Узбекистану (літаки, вертольоти, двигуни, агрегати, авіаційне обладнання, спеціальне обладнання аеропортів тощо), створивши умови для всебічних коопераційних зв'язків;
- обслуговування та поточного ремонту авіаційної техніки іноземного виробництва;
удосконалити зв'язки між експлуатаційними та ремонтними підприємствами цивільної авіації та авіаційної промисловості за рахунок широкого застосування нових взаємовигідних форм виробничо-фінансових відносин.