1. Селянське (фермерське) господарство має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку розрахунковий та інші рахунки, включаючи валютний, вільно розпоряджатися коштами, що є на цих рахунках.
2. Списання коштів із розрахункового рахунку селянського (фермерського) господарства, крім платежів до бюджету, може провадитись тільки з його згодою, або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису у встановлених законодавством випадках.
Платежі до бюджету вносяться в порядку та строки, які визначаються законодавством України.
3. Селянське (фермерське) господарство має право одержувати в установах банків, у підприємств і в кооперативах позички на підставі укладеного кредитного договору, який визначає умови кредитування.
Селянське (фермерське) господарство одержує кредит під заставу майна, поручительство, гарантію та інші види забезпечення зобов'язань.
Під заставу приймаються приватизована земля, товарно-матеріальні цінності, вироблювана продукція, основні виробничі фонди, а також інше майно позичальника у порядку, встановленому законодавством України.
Для підтримки селянських (фермерських) господарств і створення стабільних фінансових умов при одержанні кредиту банку створюється спеціальний Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств, розмір якого щорічно визначається Кабінетом Міністрів України в своєму бюджеті.
4. Селянське (фермерське) господарство несе повну відповідальність за додержання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. У разі несвоєчасного повернення одержаних кредитів установи банку без звернення до суду можуть використовувати право на реалізацію прийнятого в заставу майна і спрямовувати виручку від його реалізації на погашення заборгованості.
5. Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств, місцеві Ради народних депутатів можуть подавати допомогу або відшкодовувати селянському (фермерському) господарству повністю чи частково витрати, пов'язані з виплатою процентів за користування позичками банків.