У разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право на володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців, дієздатному громадянину України, який досяг 18-річного віку і виявив бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.
1. Володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.
При цьому перевага в успадкуванні права володіння земельною ділянкою надається членові селянського (фермерського) господарства - одному із подружжя, дітей, батьків, родичів, які проживали і вели разом з громадянином, що помер, господарство.
2. Селянське (фермерське) господарство має право продавати і передавати підприємствам, установам, організаціям і громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування належне йому на праві власності майно.
Спори між спадкоємцями, а також між спадкоємцями та іншими громадянами з питань переважного права на дальше ведення селянського (фермерського) господарства вирішуються судом.
3. Селянське (фермерське) господарство має право придбавати, брати у тимчасове користування, в тому числі і на умовах оренди, майно у підприємств, установ та організацій, інших селянських (фермерських) господарств і громадян.
У разі відмови спадкоємців від дальшого ведення селянського (фермерського) господарства, а також відсутності спадкоємців питання про дальше використання земельної ділянки вирішується районною, міською Радою народних депутатів.
4. Майнові відносини селянського (фермерського) господарства регулюються цивільним законодавством.
Майнові спори між членами селянського (фермерського) господарства вирішуються судом.