1. Сторона деривативного контракту, правочину щодо фінансових інструментів, правочину щодо валютних цінностей, сторона товарної операції є неплатоспроможною у разі:
1) набрання щодо такої сторони законної сили рішенням господарського суду, а саме ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство або ухвалою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, фізичної особи - підприємця;
2) прийняття щодо такої сторони Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку або Національним банком України відповідно рішення про:
а) запровадження тимчасової адміністрації та/або призначення тимчасового адміністратора, та/або відсторонення керівництва, за умови що будь-яке із таких рішень має наслідком обмеження або відтермінування можливості здійснення передачі активів або переказу коштів;
б) відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та/або ліквідацію, за умови що будь-яке з таких рішень має наслідком обмеження або відтермінування можливості здійснення передачі активів або переказу коштів;
в) віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
2. Для цілей цього Закону моментом оприлюднення передбачених частиною першою цієї статті рішень є:
1) щодо рішення, передбаченого пунктом 1 частини першої цієї статті, - момент надсилання судового рішення особі, яка провадить клірингову діяльність, на її офіційну електронну адресу, зареєстровану в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній інформаційно-комунікаційній системі;
2) щодо рішень, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті, - момент опублікування тексту відповідного рішення на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або Національного банку України.
3. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Національний банк України у порядку, встановленому відповідно до статті 141 цього Закону, здійснюють обмін інформацією про прийняті ними рішення, передбачені частиною першою цієї статті.