Для одержання контрольних марок особи, зазначені в частині другій статті 6 цього Закону (далі - заявники), повинні подати до спеціально уповноваженого органу:
За кожну контрольну марку заявник сплачує суму в розмірі одного відсотка неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
заяву встановленого зразка;
Забороняється встановлення та справляння із заявників будь-яких інших платежів за одержання та використання контрольних марок.
копію статуту (для юридичних осіб);
Кошти, одержані від продажу контрольних марок, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються за цільовим призначенням для виготовлення контрольних марок та здійснення заходів щодо забезпечення їх видачі.
копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (для юридичних осіб) або про присвоєння ідентифікаційного коду (для фізичних осіб);
копію державного посвідчення на право розповсюдження та демонстрування фільмів (для аудіовізуальних творів - фільмів);
авторські договори, ліцензійні угоди чи договори (контракти) або інші правоустановчі документи, якими підтверджується наявність у заявника авторських чи суміжних прав на аудіовізуальні твори чи фонограми та в яких зазначаються дозволені способи використання аудіовізуальних творів чи фонограм. Ці документи подаються в оригіналах разом з їх копіями.
Заява, зазначена в абзаці другому частини першої цієї статті, та копії документів, передбачених абзацами третім - сьомим частини першої цієї статті, посвідчуються: від юридичних осіб - підписом посадової особи заявника і скріплюються печаткою, від фізичних осіб - особистим підписом заявника з одночасним пред'явленням паспорта.
Оригінали документів повертаються заявнику разом з письмовим рішенням про видачу або відмову у видачі контрольних марок.
Відповідальність за достовірність зазначених документів несе заявник.
У заяві на одержання контрольних марок мають бути зазначені: дата звернення, кількість примірників аудіовізуальних творів чи фонограм, яку заявник має право випустити в обіг, найменування цих примірників з переліком аудіовізуальних творів чи фонограм, які містяться в них (мовою, яка використовується для оригіналу відповідного примірника), та кількість контрольних марок, яку заявник хоче одержати для маркування цих примірників аудіовізуальних творів чи фонограм.
Спеціально уповноважений орган протягом трьох робочих днів з дня прийняття заяви зобов'язаний видати заявнику письмове рішення про видачу контрольних марок або відмову в їх видачі.
Дані про заявника, який вперше звернувся за одержанням контрольних марок і щодо якого прийнято рішення про видачу контрольних марок, заносяться спеціально уповноваженим органом до Реєстру. До Реєстру вносяться такі відомості: реквізити заявника, номер заяви на одержання контрольних марок, кількість виданих марок із зазначенням їх серій та номерів і дата їх одержання. Такому заявнику присвоюється реєстраційний номер. У рішенні про видачу контрольних марок має бути зазначено дату внесення заявника до Реєстру та його реєстраційний номер. Невнесення заявника до Реєстру не позбавляє заявника права на одержання контрольних марок у встановлені терміни згідно із прийнятим рішенням та на використання вже одержаних марок. Порядок ведення Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Забороняється вимагати від заявника документи та відомості, не передбачені цією статтею.
Єдиною підставою для рішення про відмову у видачі контрольних марок є порушення заявником вимог частин першої, другої та п'ятої цієї статті. Рішення про відмову у видачі контрольних марок може бути оскаржене в порядку, встановленому законом.
На підставі рішення про видачу контрольних марок заявник подає до спеціально уповноваженого органу копію платіжного документа з відміткою банківської установи про перерахування вартості контрольних марок до Державного бюджету України і в цей же день їх одержує.
Під час наступних звернень цього ж заявника з питань одержання контрольних марок документи, передбачені в абзацах третьому - п'ятому частини першої цієї статті, не вимагаються.