СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 07.04.99
vd990407
(Витяг)
За позовом учасника спільної власності на жилий будинок поділ останнього в натурі провадиться судом за умови, що в результаті цього право спільної власності повністю припиняється - виділена стороні частина будинку перетворюється на самостійний об'єкт права власності і у спільній власності сторін не залишається будівель чи приміщень, що входять до складу будинку.
Якщо таке виділення частки, в тому числі шляхом переобладнання будинку, неможливе, суд вправі за відповідним позовом встановити порядок користування учасниками спільної власності відокремленими приміщеннями
14 червня 1993 р. Г.Л. звернулася в суд із позовом до Г.М. про визнання права власності на половину будинку та виділ останньої. Позивачка зазначала, що перебувала з відповідачем у шлюбі з липня 1971 р. по листопад 1992 р. Посилаючись на те, що в період шлюбу за рахунок їхніх спільних коштів і праці було проведено значні роботи по переобладнанню, добудові й реконструкції належного відповідачу на праві приватної власності будинку, які зумовили значне збільшення вартості останнього, Г.Л. просила визнати за нею право власності на половину будинку і виділити її в натурі.
Справа вирішувалася судами неодноразово. Останнім рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 14 березня 1997 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Севастопольського міського суду від 10 червня 1997 р., позов задоволено частково.
Суд постановив визнати за Г.Л. право власності на 26/100 спірного будинку вартістю 11 тис. 420 грн., виділивши їй жилий будинок "Б" вартістю 3 тис. 61 крб. і тамбур вартістю 131 крб., а за Г.М. - на 74/100 будинку вартістю 32 тис. 502 грн., виділивши йому будинок "А" вартістю 5 тис. 423 крб., прибудову вартістю 3 тис. 101 крб., погріб вартістю 362 крб. та гараж вартістю 1 тис. 282 крб. Сарай вартістю 292 крб. і котельню вартістю 713 крб. залишено у спільному користуванні. З Г.М. на користь Г.Л. постановлено стягнути 1 тис. 721 грн. як компенсацію за зменшення частки.
Постановою президії Севастопольського міського суду від 17 липня 1998 р. протест голови цього суду залишено без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без зміни.
Заступник голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування всіх постановлених у справі судових рішень і направлення її на новий розгляд із тих підстав, що суд неповно з'ясував обставини справи, права й обов'язки сторін і дав неправильну правову оцінку зібраним доказам. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.
Відповідно до ст. 115 ЦК ( 1540-06 ) кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки зі спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. У противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.
Таким чином, з моменту проведення виділу частки одного із співвласників для нього припиняється спільна часткова власність на об'єкт власності.
У даному випадку, вирішуючи спір про поділ будинку, суд залишив у спільному користуванні сторін сарай і котельню. Таке рішення є помилковим, оскільки суд не звернув уваги на те, що поділ будинку в натурі - це один із способів припинення права спільної часткової власності та що виділена частина будинку стає самостійним об'єктом права приватної власності.
Оскільки виділені в результаті поділу кожній із сторін частини будинку повинні становити ізольовані квартири із самостійними джерелами опалення, електро-, газо-, водопостачання тощо, суд фактично не вирішив належним чином спір про поділ будинку. У справі не з'ясовано, чи можливий виділ частини будинку в натурі, чи потрібно у зв'язку з цим провести його реконструкцію, переобладнання чи добудову та чи дає виконком місцевої ради згоду на проведення таких робіт.
Не врахував суд і того, що при неможливості виділу частини будинку в натурі він вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відокремленими приміщеннями, залишивши окремі підсобні приміщення у спільному користуванні співвласників.
Ні касаційна, ні наглядна інстанції міського суду також не звернули належної уваги на зазначені вище обставини.
У зв'язку з викладеним судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України всі постановлені у справі судові рішення скасувала і направила її до того самого суду на новий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 6 (16), 1999 р.