ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N 45/2-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство "Укрінтерцукор", м. Київ на постанову від 10.11.2004 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі N 45/2-2004 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство "Укрінтерцукор", м. Київ до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сошників", с. Сошників, Відкритого акціонерного товариства "Старинський цукровий завод", с. Старе, про розірвання угоди про спільну діяльність N 151 від 22.08.95 та витребування 5-ти одиниць сільськогосподарської техніки з чужого незаконного володіння залишковою вартістю 94970,64 грн., за участю представників сторін: від позивача - Васильєва Т.В., від відповідача - Штефан Г.С., Теслюк Г.А., ВСТАНОВИВ:
Спільним українсько-австрійсько-німецьким підприємством "Укрінтерцукор" заявлено позов до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сошників" про розірвання угоди про спільну діяльність за N 151 від 22.08.95 та зобов'язання повернути п'ять одиниць техніки вартістю 94170,64 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 09.06.2004 позов задоволено частково. Розірвано угоду про спільну діяльність за N 151 від 22.08.95, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2004 рішення місцевого суду скасовано, винесено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Розірвано угоду про спільну діяльність за N 151 від 22.08.95, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що сторони не виконували умови угоди, а тому вона підлягає розірванню.
В поверненні п'яти одиниць техніки відмовлено, оскільки позивачем не доведено, що відповідач утримує її незаконно.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство "Укрінтерцукор" просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині відмови у поверненні п'яти одиниць техніки і задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що апеляційний суд в порушення ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.ст. 48, 50 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) не прийняв до уваги, що майно, яке є предметом спору, на даний час є власністю позивача, який вправі витребувати майно з чужого незаконного володіння.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що Спільним українсько-австрійськонімецьким підприємством "Укрінтерцукор", радгоспом "Іскра" (правонаступником якого є ТОВ "Агрофірма" Сошников") та ВАТ "Старинський цукровий завод" 22.08.95 укладено угоду про спільну діяльність по вирощуванню та переробці цукрових буряків.
За умовами угоди спільне підприємство зобов'язалося передати радгоспу "Іскра" п'ять одиниць сільськогосподарської техніки та 10% запчастин на суму 367885 ДМ, що еквівалентно 798,55 тонн білого цукру.
У випадку дострокового розірвання угоди, погодженого сторонами, господарство повинно сплатити повну вартість отриманої техніки і відшкодувати всі збитки, понесені "Укрінтерцукром", білим цукром.
Термін дії угоди встановлено до повного взаєморозрахунку сторін.
Дослідивши обставини виконання угоди сторонами, суди встановили, що ні спільне підприємство, ні господарство, ні завод не виконували повно всі умови договору.
За умовами договору після повної сплати кредитних зобов'язань, тобто вартості техніки та відсотків за користування кредитом, що визначені у товарному виразі, цукрі техніка стає власністю господарства.
Судами встановлено, що господарство передало в оплату за отриману техніку 625 тонн цукру та 48 тонн пшениці, що еквівалентно 27,96 тоннам цукру.
Позовні вимоги про повернення сільськогосподарської техніки мотивовані положеннями ст. 145 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) - повернення техніки, вартістю 94970,64 грн. з чужого незаконного володіння.
Розглядаючи спір, суди дійшли висновку про те, що позивачем не доведено, що відповідач утримує зазначену техніку незаконно.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає його таким, що відповідає матеріалам справи і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2004 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.